Сучасні хорори стали рідше покладатися на «скримери» та сцени з великою кількістю крові. Автори воліють інші методи на глядача: вони створюють атмосферу напруги, грають із сприйняттям дійсності і зачіпають приховані страхи, які глядачі можуть навіть усвідомлювати. Ми склали добірку фільмів, здатних викликати найсильніший психологічний дискомфорт. Тут лякає не так зовнішній вигляд чудовиська, що ховається за дверима, як сама концепція страху.
Усі страхи Бо (2023)
Сюжет: тривожний, залежний від матері чоловік вирушає у подорож, щоб відвідати її. Але його дорога перетворюється на низку все більш абсурдних і лякаючих ситуацій, які ніби вирвані зі сну.
Чим лякає: тривожною, клаустрофобною подорожжю по свідомості, яка лякає своєю непередбачуваністю та відчуттям повної втрати контролю. Багато глядачів описують ефект як «панічну атаку у вигляді фільму». Не сперечаємось.
Сонцестояння (2019)
Сюжет: американська пара вирушає з друзями до шведського села, де відбувається рідкісне літнє свято. Все здається ідилічним, поки події не починають приймати все жахливіший оборот.
Чим лякає: контрастом між яскравою картинкою та жахливим змістом. Все відбувається при денному світлі, без звичної темряви, а насильство подається спокійно та ритуалізовано. Це викликає у глядача незручність і жах, що повільно наростає, який тримається до самого кінця.
Субстанція (2024)
Сюжет: актриса старшого віку бере участь в експерименті з препаратом, що дозволяє буквально створити покращену версію себе. Але «нове я» виходить із-під контролю.
Чим лякає: трансформацією тіла, насильством, спрямованим на себе, та відчуттям, що неможливо повернутися назад. Багатьом глядачам було фізично некомфортно дивитись окремі сцени, хоча під кінець фільм сприймається мало не комедією.
Маяк (2019)
Сюжет: наприкінці XIX століття два наглядачі маяка – старший і молодий – виявляються відрізаними від світу бурею. Протягом днів і тижнів вони поступово втрачають зв'язок з реальністю, поринаючи в параною, взаємну ворожість та галюцинації.
Чим лякає: психологічним розпадом особистості в ізоляції, ірраціональністю того, що відбувається, і постійною напругою між героями. Візуальний стиль (чорно-білий, квадратний кадр) посилює почуття клаустрофобії і безумства, що насувається. Це повільний страх, що давить, а не звичні хоррор-трюки.
мамо! (2017)
Сюжет: молода жінка живе у відокремленому будинку з письменником-чоловіком. Їхнє розмірене життя порушується, коли в будинок починають приходити дивні непрохані гості, яких все більше і більше. Те, що відбувається, виходить з-під контролю.
Чим лякає: відчуття повної втрати контролю, порушення особистого простору, вторгнення в безпеку. Жах не в монстрах, а в тому, як швидко звична реальність перетворюється на кошмар. Це алегорія, доведена до краю самим візуально-прямолінійним і тому зненацька застигаючим способом.
Збирач душ (2023)
Сюжет: молода агентка ФБР розслідує серію загадкових убивств, пов'язаних із якимось серійним убивцею на прізвисько Longlegs. Слід веде до заплутаних символів, слідів окультизму та надприродних натяків.
Чим лякає: моторошною атмосферою, мінімалізмом і відчуттям прокляття, що повільно проникає глядачеві під шкіру. Критики порівнюють фільм із «Мовчанням ягнят», але з додаванням надприродної тривожності та візуального тиску. Деякий знаменитий актор у ролі маніяка тут максимально усунений і гіпнотичний – це лякає не діями, а присутністю.
Вбивство священного оленя (2017)
Сюжет: успішний хірург починає тісно спілкуватися із підлітком, у якого колись загинув батько. Поступово хлопець починає поводитися дедалі зловісніше і висуває дивні вимоги, які загрожують сім'ю головного героя.
Чим лякає: абсолютною холодністю та абсурдом того, що відбувається. Персонажі говорять беземоційно, начебто за сценарієм, а все довкола нагадує сон з моторошною логікою. У глядача виникає постійне відчуття тривоги, хоча нічого прямо лякаючого не відбувається.
Источник: zefirka.net
