Депортації 1930-1950 років – одна з найдраматичніших сторінок у радянській та російській історії. Згідно з документами НКВС, за період правління Йосипа Сталіна примусову міграцію зазнало понад 3,5 мільйона жителів країни.
Переселення супроводжувалося численними злочинами, позбавляло людей коштів для існування і стало причиною загибелі сотень тисяч людей від голоду та хвороб. Навіщо Сталін депортував народи і хто найбільше постраждав від насильницького переселення?
Поляки
Після радянсько-польської війни 1920 року на території СРСР, насамперед у Білорусії та Україні, залишалося близько 1,2 мільйонів етнічних поляків. Більшовики вважали їх ненадійними громадянами, які мріють про возз'єднання з Польщею та саботують вказівки Москви.
За доповідями радянських міністрів, до 1930-х польська розвідка запровадила шпигунів на всі ключові промислові підприємства СРСР, створила численні підпільні націоналістичні структури та була в курсі всіх подій східного сусіда.
Реакція НКВС була негайною. У квітні 1936 року до Північного Казахстану було переселено 36 тисяч поляків. Крім того, до 1938 року 19 тисяч людей відправили до таборів ГУЛАГу, а 84 тисячі розстріляли за зраду батьківщині.
Частина поляків бігла з СРСР до Ірану, звідки потім перебралася до країн Західної Європи.
У 1939-1941 роках депортації зазнали поляки із Західної України, Західної Білорусії та Литви. Цього разу до Сибіру примусово мігрували 389 тисяч людей. Більше 10% із цього числа назад вже не повернулися.
Корейці
У 1937 році корейців, що живуть на Далекому Сході, запідозрили у пособництві Японської імперії. Радянсько-японська війна здавалася неминучою, а корейці могли допомогти ворогові у цьому конфлікті. В результаті НКВС зачистила місцеву верхівку, знищивши чиновників та інтелігенцію.
172 тисячі азіатів, що залишилися, були виселені в необжиті регіони Казахстану та Узбекистану. Людям давали 40 хвилин на збирання речей, а потім вантажили у підготовлені товарні вагони. Подорож тривала 30-40 днів.
Вагони, де везли депортованих. Сьогодні вони використовуються як пам'ятки тим подіям.
Щоправда, на відміну від поляків, ставлення до корейців у більшовиків було краще. Сім'ям відшкодували збитки за залишене господарство і було видано безоплатну допомогу у вигляді 3000 рублів.
Калмики
Приводом для депортації калмиків стала масова співпраця населення з німцями під час окупації 1942 року. Навіть після визволення регіону радянськими військами місцеві банди продовжували партизанську війну проти СРСР.
Переселення розглядалося як покарання зрадництво. У грудні 1943 року радянське керівництво скасувало Калмицьку АРСР і примусово виселило до Сибіру понад 100 тисяч жителів.
Калмикія на карті.
Але навіть після депортації націоналісти продовжували вести антирадянську пропаганду, робили втечі та злочини стосовно місцевого населення. Внаслідок репресій загинуло 16 тисяч людей.
Чеченці та кримські татари
Два народи, які розділили спільну долю. Кавказці та татари були визнані неблагонадійними націями, які виявили себе під час війни з найгіршого боку. У січні 1944 року до Середньої Азії було депортовано 500 тисяч чеченців та 190 тисяч татар.
Виселення відбувалося досить жорстко. Армія часто зустрічала збройний опір та місцевих жителів не шкодувала. Особисте господарство переселенців було розграбовано, населені пункти перейменовано, культурні цінності спалено.
Людей обмежували в їжі та воді, навмисно провокували високу смертність у дорозі. За підсумками міграцію не пережив кожен четвертий чеченець та кожен третій татарин.
Загалом примусове виселення зазнали десятки народів, серед них євреї, греки, турки, вірмени. Після смерті Сталіна влада засудила депортації, а людям дозволила повернутися на батьківщину.
Источник: zefirka.net
