З юних років нас навчали, що псів не потрібно побоюватися. Точніше, не слід показувати псові свій переляк – оскільки, буцімто, він це відчуває. Спробуємо розібратися, чи це правда, чи черговий міф (яких з’явилося дуже багато у нашому світі).
Всім відомо, що собачий ніс – унікальний, тому що він має велике значення в їхньому житті. Крім того, нюх псів пов’язаний з конструкцією мозку і виконує дуже багато життєво важливих завдань та функцій. Досить того факту, що у пса область мозку, котра керує нюхом, у 40 разів більша, ніж та сама область у людини!
Ніс пса завжди вологий – він вкритий слизом, який здатний розкладати запахи, розбиваючи їх на окремі складові. Науковці запевняють, що пес може відчувати запах навіть на відстані 1 км, а на небі тварини є спеціальний горбок, котрий вловлює феромони.
Коли ми відчуваємо переляк, наш організм починає виділяти адреналін та норадреналін, що викликає деякі майже миттєві зміни, виробляючи реакцію на страх та стрес. Внаслідок виділених летючих речовин різко змінюється запах поту і пес здатний це відчути. Численні експерименти довели, що пси легко відчувають підвищення рівня адреналіну у крові. Проте тварини не пов’язують запах адреналіну безпосередньо з почуттям переляку. Для пса цей аромат означає занепокоєння, тому дуже важливо, як поводиться людина, що злякалася пса. Його голос, вираз обличчя, специфіка рухів та інші особливості поведінки можуть викликати в пса агресію.
Цікаво, що в одному з дослідів учасники лише імітували переляк, використовуючи характерні рухи тіла та жести. При цьому одна половина піддослідних отримала ін'єкції адреналіну, а друга половина – ні. Однак на людей з обох груп пси реагували однаково агресивно. Це дозволило зробити висновки, що пси дійсно відчувають, коли їх побоюються. Фізіологічно запах адреналіну є для них сигналом про хвилювання людини, але більш суттєвою ознакою переляку є сама манера поведінки людини
