«Від тюрми та суми не зарікайся», – мовить народна приказка. І насправді, фортуна часом підносить зовсім не найрадісніші несподіванки, і за ґрати здатна потрапити навіть невинна особа. Обдаровані російські майстри слова аж ніяк не є в цьому випадку винятком, вони також піддавалися арештам. Причому деякі навіть у застінках умудрялися вдосконалювати свій письменницький хист.
Михайло Ломоносов
Михайло Ломоносов наважився 26 квітня 1773 року в Академії наук та мистецтв зневажити цілу групу професорів, зокрема професора Вінсгейма. Називаючи їх аферистами та брехунами, Ломоносов у гніві навіть показав їм фігу, а ще й погрожував фізичною розправою. Ситуація була напруженою, оскільки всі науковці, які зазнали гніву Ломоносова, були німцями.
Слідча комісія звинуватила генія російської науки у грубій та негідній поведінці стосовно не лише Академії, а й «Німецької землі», як було зазначено в ухвалі. При цьому слідчі вважали: Михайло Ломоносов, попри всі свої заслуги, заслуговує навіть на смертну кару. Щоправда, її одразу ж пропонували замінити на позбавлення прав, биття батогом і заслання.
В результаті Ад’юнкта Ломоносова засудили до двох місяців тюрми та п’яти домашнього арешту. У січні 1744 року покарання з нього було знято. Сам Ломоносов використав своє покарання з користю, написавши «Відкрилася безодня, зірок повна …»
Володимир Даль
Російський белетрист і етнограф після закінчення російсько-турецької війни, в якій брав участь як військовий лікар, служив ординатором у столичному військово-сухопутному шпиталі. Його високо цінували колеги та пацієнти, як неперевершеного хірурга-окуліста.
1932 року Володимир Даль видав першу свою книгу «Російські казки козака Луганського», матеріал для якої довго та старанно збирав. Цензура книгу пропустила, а ось коли збірка казок наробила чимало шуму, Даля прийшли заарештовувати.
7 жовтня 1932 року його заарештували прямо на робочому місці під час огляду пацієнтів. На щастя, за проханням Василя Жуковського та за особистим наказом Миколи I вже за добу Володимира Даля було звільнено.
Федір Достоєвський
На момент власного арешту Федір Михайлович вже встиг стати досить знаною фігурою в літературних колах. Одночасно він був членом кількох літературних груп, де мова йшла не стільки про літературу, скільки про політику. Заарештували письменника серед учасників літературного гуртка Михайла Петрашевського, звинувативши у читанні та розповсюдженні забороненого «Листа Бєлінського Гоголю». Разом з тим інкримінувалося сіяння розбрату, збурення обурення народу супроти правителів, заклики до збройного повстання. Достоєвський винним себе не визнавав, але це не завадило суду засудити його разом з іншими петрашівцями до страти.
У грудні 1849 року всіх заарештованих петрашевців вивели на Семенівський плац, щоб стратити злочинців публічно. Лише в останню мить перед розстрілом усім засудженим було оголошено про помилування та покарання каторгою. Достоєвському дали чотири роки каторжних робіт.
Іван Тургенєв
Найпершу кримінальну справу на Івана Сергійовича було заведено, коли йому ледве виповнилося 17 років. Кріпачку мали передати законному власнику, а юний поміщик зі зброєю в руках цьому перешкоджав. Причому зброєю він погрожував не господареві кріпачки, а безпосередньо представнику влади, який забезпечував виконання закону. У 1835 році цю справу зам’яли, а ось вважали її закритою лише після скасування кріпосного права.
У березні 1852 року арешту Івану Тургенєву уникнути не вдалося. Усьому причиною стала публікація некрологу на згадку про Миколу Васильовича Гоголя. Цензура не дозволила некролог до друку через надмірне захоплення. А Тургенєв, котрий був особисто знайомий з Миколою Васильовичем, вважав інакше. Він відправив некролог у газету “Московські відомості”, де його надрукували. За непослух владі Івана Тургенєва заарештували і місяць провів в Адміралтейській поліцейській частині Петербурга. Після чого був позбавлений права проживати в столицях і засланий на батьківщину, Орловську губернію.
Місяць ув’язнений Іван Сергійович використав дуже продуктивно. Саме у в’язниці було написано найзворушливіше оповідання письменника – «Му-му».
Володимир Маяковський
На момент першого арешту йому ще не виповнилося 15 років. Усього ж за два роки (1908-1909) Володимира Маяковського ув’язнювали тричі. Він вже був активним членом РСДРП, брав участь у діяльності партійної підпільної друкарні. Вперше поліцейські знайшли у нього заборонену літературу. Проте вперше його передали на виховання батькам як неповнолітнього. Хоча тоді за підготовку тяжкого злочину, в якому його звинувачували, Маяковський міг отримати 8 років каторжних робіт.
Не минуло й року, як Маяковський знову опинився у тюрмі: під час обшуку в нього виявили пістолет. Однак довести його приналежність поліцейські не змогли, Володимира відпустили через відсутність доказів.
Ще через пів року він знову потрапляє до тюрми, до знаменитої Бутирки, де провів пів року. Цього разу його разом із товаришами звинувачували у підготовці втечі з тюрми жінок-політв’язнів. Матері довелося докласти чимало зусиль для звільнення сина. Для юного Маяковського арешт і ув’язнення не пройшли безслідно: він знову почав писати вірші після тривалої паузи. А після звільнення залишив свої політичні забави, вирішивши повністю присвятити себе творчості.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/051218/41524/
Источник: zefirka.net
