Гвинтівка Мосіна виявилася настільки вдалим видом вітчизняної зброї, що використовується досі! Нещодавно «Мосинку» повернули на озброєння в Росії, правда виключно для навчальних цілей – початкова підготовка снайперів у військових підрозділах. Ореол легендарної слави гвинтівка заслужила не просто так. Проте, навіть вона має деякі недоліки, про які зазвичай не згадують. І їх сьогодні й йтиметься.
Запобіжник
Запобіжник гвинтівки Мосіна було б конкретніше назвати «зберігачом». По-перше, він досить швидко зношувався і потребував ремонту (або повної заміни). Якщо цього було не зробити, то цей механізм взагалі виходив з ладу, ставав відверто марним і робив гвинтівку небезпечною для самих солдатів. По-друге, запобіжник трилінійки дуже тупий і зовсім незручний, що особливо погано у бойовій обстановці.
Штик
З багнетом у трилінійки було кілька серйозних проблем. По-перше, при розробці та виробництві гвинтівка балансувалася безпосередньо зі багнетом, а не без нього. При цьому використання гвинтівки в такому стані вже в роки Першої світової війни було не надто зручним. По-друге, разом із багнетом проводилася пристрілка зброї, що згодом позначалося на стрільбі без багнета. Кулю трохи відводило вліво і цю особливість доводилося постійно враховувати.
Затвор
Затвор трилінійки не відрізняється високим рівнем ергономіки. Все тому, що він не має вигину та винесений надто далеко вперед. Як наслідок, перезарядка зброї виконується зовсім не так швидко, як хотілося б. Говорити в цьому випадку про якусь зручність для стрільця, порівняно з тією ж гвинтівкою Маузера, взагалі не доводиться. Щодо цього вітчизняний затвор – це яскравий приклад переходу розумних кордонів у гонитві за технічною простотою, надійністю та дешевизною виробництва.
Джерело: https://novate.ru/blogs/290220/53612/
Источник: zefirka.net
