Щороку у різних куточках земної кулі службові собаки здійснюють подвиги, допомагаючи зберегти тисячі людських життів. Коли приходить біда, ці чарівні герої, не замислюючись, ризикують собою заради порятунку постраждалих.
Людство вже дуже давно користується незаперечною перевагою собаки – унікальним найтоншим нюхом, а в наші дні спеціальна підготовка дозволяє чотирилапим друзям людини брати найактивнішу участь у найскладніших пошуково-рятувальних операціях після природних та техногенних катастроф.
Скромні волохаті герої не дарма викликають величезну повагу та захоплення у людей у всьому світі, вони безперечно заслужили на нашу увагу, і ми хочемо поділитися з вами сьогодні найцікавішими фактами з життя собак-рятувальників.
***
Строго кажучи, собаки «працюють» пошукачами-рятувальниками вже понад триста років. Першими їхню допомогу стали використовувати ченці з високогірних притулків у Швейцарських Альпах. Великі витривалі сенбернари були навчені шукати мандрівників, які збилися з дороги і заблукали в зимову негоду, намагалися подолати гірські перевали між Швейцарією та Італією.
***
Відомо, що собака-рятувальник визначає місцезнаходження людини за запахом. Особливості та характеристики цього унікального процесу досі до кінця не вивчені, і саме тому людству ще не вдалося створити прилад, здатний замінити чотирилапого друга. Ймовірно, собака здатна «аналізувати» такі види пахучих субстанцій як епідерміс шкіри, потовиділення, повітря, що видихається легкими, а також продукти розкладання людських тканин і шкіри.
***
За оцінками експертів, один собака з пошуково-рятувальної служби може виконати роботу двадцяти, а то й тридцяти професіоналів-пошуковиків. Особливо обдаровані собаки мають нюх, що перевищує людське в сто мільйонів разів.
***
У середньому за один день собака пошуково-рятувальної служби у супроводі рятувальника-кінолога може обстежити площу приблизно рівну одному квадратному кілометру.
***
Імовірність виявлення джерела запаху на великій відстані набагато вища у похмурі дні та нічний час. У безвітряний сонячний день собаці набагато складніше сприймати запахи, коли в результаті конвекції нижні атмосферні шари, нагріваючись, піднімаються вгору, а верхні стають важчими, навпаки, опускаються вниз.
***
Насправді собаку-рятувальника можна, зазвичай, віднести до однієї з двох робочих спеціальностей. Розшуковим собакам для ефективного пошуку необхідна відправна точка і предмет із запахом людини, що розшукується. Такі собаки користуються нижнім чуттям, тобто безпосередньо обнюхують землю чи бруківку, беруть слід і йдуть по ньому до зазначеної мети. Пошуково-рятувальні собаки, навпаки, шукають людину не за залишеним слідом, а ретельно обнюхуючи навколишній простір. За сприятливих погодних умов такий собака здатний виявити джерело запаху на відстані понад чотириста метрів. Рекорд був поставлений у тундрі на Алясці, коли пошуково-рятувальному собаці вдалося відчути запах на відстані трьох кілометрів. Залежно від обраної спеціальності розшукових і пошуково-рятувальних собак чекає абсолютно різна програма навчання.
***
Службовий собака може потрапити до пошуково-рятувальної служби як з притулку, так і з розплідника. Головна умова – такий пес має бути твердо націлений на виявлення «видобутку», тобто продемонструвати неабияку мотивацію та рішучість при пошуку захованої іграшки.
***
У більшості випадків для пошуково-рятувальних операцій використовуються мисливські та вівчарські породи собак, такі як лабрадор-ретрівер, золотистий ретрівер, німецька вівчарка, бельгійська вівчарка малинуа, а також бордер-коллі. А ось великих і відважних сенбернарів найчастіше готують для пошуку людей, засипаних сніговою лавиною в горах. Найкращі з таких собак можуть відчувати людський запах, коли глибина снігового покриву перевищує чотири метри. Ньюфаундленди не так часто, як інші породи, стають собаками-рятувальниками, проте, завдяки своєму мускулистому статурі, густому вовняному покриву і підшерстку, перетинчастим лапам, неперевершеним плавальним здібностям і любові до водних процедур, цим собакам складно знайти рівного при врятуванні.
***
Обдаровані цуценята, відібрані для навчання за програмою пошуково-рятувальних служб, зазвичай приступають до занять у віці восьми — десяти тижнів від народження. В середньому на одного собаку йде близько тисячі годин підготовки. Якщо в результаті навчання собака все ж таки виявляється непридатною для цієї дійсно складної і відповідальної діяльності, після «профорієнтації» вона може отримати більш відповідну її характеру спеціальність, наприклад, опанувати пошук вибухівки або наркотиків, стати підмогою людям, які потребують супроводу або страждають від посттравматичного розладу. Зрештою, такий собака може просто виявитися улюбленцем сім'ї.
***
Робота як рятувальник вимагає від чотирилапого друга великої концентрації уваги, тому такі собаки, як правило, виходять на пенсію або переходять на менш відповідальні «посади» у віці восьми — десяти років.
***
Собак, навчених шукати останки загиблих жертв, на професійному жаргоні називають “трупними” собаками. Їм під силу виявити цілі тіла, що розклалися, у тому числі ті, що знаходяться під водою і закопані в землю, а також фрагменти: волосся, тканини, краплі крові, окремі частини скелета і кістки.
***
Собаки пошуково-рятувальної служби часто супроводжують своїх господарів-кінологів навіть на відпочинку, щоб будь-якої хвилини бути готовими до можливої надзвичайної ситуації.
***
Після терористичних актів 11 вересня 2001 року близько трьохсот собак пошуково-рятувальної служби США у супроводі рятувальників-кінологів прочісували місце трагедії в пошуках людей, що залишилися в живих. Золотистий ретрівер Бретань — остання з собак, що брали участь у цих страшних подіях, померла у віці 16 років у червні 2016 року. Її колеги-рятувальники проводили Бретань в останній шлях з усіма її почестями.
Джерело: http://mixstuff.ru/archives/125086
Источник: zefirka.net
