Першими, хто спробував дістати тропосфери поверхами хмарочоса, стали проекти радянських конструкторів Миколи Нікітіна та Володимира Травуша у 1966 році. Розрахункова висота будівлі досягла 4000 метрів. Для порівняння, висота Бурдж-Халіфа, найвищої будови сьогодні, становить лише 829 метрів.
Проект розроблявся на замовлення Японії. Конструкція була чотириярусним конічним хмарочосом з діаметром основи 800 метрів. Вчені взяли до уваги сейсмічну активність регіону та запевняли, що їхня будівля витримає ураган та землетруси будь-якого рівня.
Башта мала стати житловим будинком і вмістити в себе до 500 тисяч людей. Були детально опрацьовані проекти систем життєзабезпечення та інженерних комунікацій, які б забезпечили мешканців усім необхідним до останнього поверху.
До 1967 року проект був повністю завершений і лише чекав на схвалення замовника. Проте японці засумнівалися у своїх фінансових можливостях. 1969 року вони вимагали знизити проектну висоту до 2 км, а потім до 550 метрів. Держбуд СРСР ці умови розглядати не став, і проект було закрито.
У 2000-х роках японська кампанія Taisei Corporation, взявши за основу розрахунки вежі Нікітіна-Травуша, вирішила відродити проект. Вартість будівництва чотирикілометрового хмарочоса оцінили в 900 млрд доларів – чверть ВВП Японії. Через таку високу вартість до будівництва справа також не дійшла.
Башта Нікітіна – Травуша
Чи реальний 100-кілометровий хмарочос?
На жаль, фізична межа висоти будівлі становить лише 10-12 км. Висота обмежується не лише міцністю матеріалів та фінансовими можливостями, а й гравітацією. Башта висотою в 100 км чинитиме настільки значний тиск на континентальну кору, що основа конструкції просто провалиться в мантію.
Саме тому найвищі гори планети не перевищують висоти 9 км. Інакше ситуація склалася на Марсі, де гравітація нижча за земну на 62%. Ці умови дозволили утворитися на червоній планеті горі Олімп заввишки 27 км.
Архітектори майбутнього, можливо, зможуть побудувати пірамідальний хмарочос, щоб не було проблем із фундаментом та тиском будівлі на земну кору.
Застосовуватимуться міцні легкі матеріали, наприклад, нанотрубки з графену або нітриду бору. Сьогодні вони виробляються в лабораторних умовах, і ми не маємо дешевого і легкого методу їх отримання. Тому навіть складно уявити, скільки обійдеться подібний хмарочос.
Втім, подібні проекти так і залишаться на папері, оскільки хмарочос висотою навіть за 12 км виявиться непридатним для проживання. Проблемою для мешканців стане висотна хвороба. 20% людей мають симптоми висотної гіпоксії вже на 4 км.
Згідно з швейцарським дослідником Едуардом Віс-Дюнаном, людина здатна акліматизуватися до висоти до 6,5 км. Якщо піднятися вище, то організм почне повільно вмирати від нестачі кисню.
Саме тому для сходження на Еверест потрібні кисневі маски та спеціальне обладнання. Ніхто не житиме в будинку, де треба ходити в подібних масках
Проблеми виникнуть і з комунікаціями. Найшвидший ліфт на сьогодні здатний підніматися зі швидкістю до 65 км/год. Спускатися ліфт може лише до 40 км/год. Швидше не можна: вуха пасажирів не витримають змін тиску. Тому підніматися на верхній поверх, а потім спускатись на перший доведеться дуже довго.
І хоча у світі продовжують будувати найвищі будинки, проект занадто великого хмарочоса здається шаленим і нездійсненним. Він так і залишиться на папері.
Источник: zefirka.net
