У колишніх країнах Радянського Союзу чи не в кожному місті можна знайти багатоквартирні п'ятиповерхівки та дев'ятиповерхівки — йдеться про легендарні хрущовки та брежнівки. Вони будувалися буквально скрізь та за уніфікованими стандартами, тому виглядали однаково. І більшість із нас, заходячи в такі будинки та квартири, помічали характерні риси радянської багатоповерхівки: вікна, що ведуть у ванну, або ніші з полицями під кухонним вікном. Ось тільки не всім відомо, з якою метою ці цікаві елементи з'являлися.
1. Вхідні двері відчинялися виключно всередину
Напевно, більшість із нас замислювалися, чому двері будь-якої радянської квартири відчинялися саме всередину. Першою причиною, яка могла б пролити світло на цю тенденцію, стали габарити тісних сходових кліток – особливо це стосується перших хрущовок. Це в пізніх брежнівках сходові прольоти та майданчики стали набагато просторішими, але тенденція ставити вхідні двері, щоб вони відчинялися всередину, залишилася.
Крім того, архітектори таким чином вирішували питання швидшої та безпечнішої евакуації з поверху у разі, наприклад, пожежі. Адже якби двері відчинялися назовні, вони б просто заблокували частину сходового прольоту, і вибратися мешканцям тих квартир, а також верхніх поверхів, яким довелося б долати шлях вниз, було б дуже проблематично.
2. Віконце між кухнею та ванною
Іншим оригінальним атрибутом радянської квартири було віконце між кухнею та ванною кімнатою. А часом таких було два: у випадку, коли санвузол був роздільним, друге вікно виходило ще й у туалет. Зручності такий апгрейд не приносив ніякого, як вважали багато мешканців. Особливо це виявилося, коли радянські громадяни почали масово змушувати свої кухні гарнітурами.
Щодо походження цього елемента інтер'єру радянської квартири існувало одразу кілька версій. Перша говорила, що вікно пророблялося з метою економії електроенергії, а сама задум запозичена ще з дореволюційних часів. Прихильники цієї версії вважали так: мовляв, якщо запалити свічку чи світло на кухні, його має вистачити і тому, хто в той же час знаходиться у ванній.
Однак спроможність такого варіанта появи вікна сумнівна, адже світла однієї лампочки або свічки було явно недостатньо для освітлення ще й другої кімнати, а приймати ванну в напівтемряві не тільки незручно, а й потенційно небезпечно для життя і здоров'я.
Друга версія появи вікна між кухнею та ванною пов'язана з питанням безпеки при надзвичайних ситуаціях. Так, на той час у квартирах масово встановлювалися газові колонки. І у разі їхнього вибуху ударна хвиля ніби погаситься, знайшовши вихід крізь вікно, а стіни приміщення не постраждають.
Однак і ця версія не витримує критики, адже вікно між кухнею та ванною встановлювалося мало не повсюдно, у тому числі там, де відразу було проведено гарячу воду, тому функціональність отвору в стіні в цьому випадку просто нівелюється.
Ще одним досить поширеним варіантом появи є можливість доступу у ванну при екстреній ситуації. Наприклад, комусь із мешканців квартири стане погано, а двері у ванну кімнату залишаються замкненими. А через вікно забратися до заблокованого приміщення цілком реально, хоч і не просто. Можливо, хтось дійсно потрапив із кухні у ванну через це вікно, проте спробували такий варіант явно лише одиниці.
Тому найбільш прийнятною причиною, яка могла б пояснити походження віконця між ванною та кухнею, є знезараження приміщення. Тобто за допомогою додаткового отвору архітектори прагнули убезпечити ванну від туберкульозу. Тоді ця хвороба була серйозною проблемою і могла заразити людину навіть у власному домі. Тому й було вирішено придумати такий варіант доступу сонячного світла, який знищує паличку Коха, постійно закриту ванну.
3. Сходинки під'їзду, пофарбовані лише з обох боків
Зайшовши до будь-якого радянського під'їзду, можна було спостерігати під ногами наступну картину: сходи були пофарбовані тільки по краях, тобто там, де людина й не ходить. Причому найчастіше вибирали чомусь коричневий колір. У народі ходить цікава легенда щодо такої незвичайної тенденції: так, кажуть, що радянські маляри, надихнувшись дореволюційними інтер'єрами, відтворювали в тісних під'їздах килимові доріжки на сходах, створюючи таким чином подобу затишку.
Друга версія здається правдоподібнішою: вважається, що такий механізм фарбування сходів був обраний для зручності роботи прибиральниць. Працювало це так: під'їзди в принципі не відрізняються особливою чистотою, а по краях сходів неминуче накопичувалася більшість бруду. Фарба робила поверхню глянсовою, і чистити сходи було легше.
4. Фарбування під'їздів у синій та зелений кольори.
Зовнішній вил типового під'їзду радянського багатоквартирного будинку є пофарбована побілкою верхня частина і нижня кольорова — найчастіше використовувався синій або зелений колір. Але такий вибір легко пояснюється лише наполовину. Якщо побілка нагорі застосовувалася з метою економії на освітленні, обрання кольорів на нижню частину зрозуміти трохи складніше.
Існує кілька версій, які пояснюють вибір саме цих кольорів. Перша пов'язана з тим, що зелений і синій кольори є нейтральними, заспокійливими, та й написи на них були помітні не так сильно.
Друга ж версія стосується ще подій Великої вітчизняної війни. Вся річ у тому, що після перемоги зеленої фарби, яка у роки бойових дій використовувалася для камуфляжу, залишилася просто величезна кількість, тому її й обрали для фарбування під'їздів. Синій колір був просто альтернативним варіантом зеленому.
А ось третє припущення щодо вибору кольорів для фарбування під'їздів радянських багатоквартирних будинків пов'язане з їх властивостями та довговічністю. Так, деякі вважають, що обрання зеленого та синього відтінків пояснюється тим, що вони є більш стійкими і не вицвітають довше за інших.
5. Ніші під вікном на кухні
Ще однією досить цікавою частиною радянської квартири були невеликі ніші з полицями, які розташовувалися в оригінальному місці — на кухні під підвіконням. Найчастіше такі шафки зустрічалися в ранніх хрущовках, а в багатоповерхівках, побудованих пізніше, такий елемент інтер'єру вже не був передбачений. І це рішення не всім здавалося зрозумілим, адже так заощаджувалося місце в і без того невеликих квартирах.
Насправді практика вбудовування таких ніш на кухнях радянських квартир пов'язана з недостатнім поширенням холодильної техніки. Коли побутовою технікою ще не можна було заповнити житлові приміщення, у тому числі й холодильниками, доводилося покладатися на стару низьку температуру. Саме тому ніші розташовувалися під підвіконням на кухні – вони виконували роль примітивного холодильника.
Однак був і суттєвий мінус використання такого елемента інтер'єру – він сприяв зниженню загальних показників температури на кухні. Саме тому, коли розповсюдження холодильного обладнання в квартирах стало повсюдним, необхідність у цих нішах просто відпала, і їх перестали проектувати вже в тих же брежнівках.
Цікавий факт: сьогодні у квартирах, де є подібні ніші під підвіконням на кухні, активно використовують не лише як комору, а й реконструюють там додаткові холодильники. По суті, згодом, цьому елементу інтер'єру знову повертають початкову функцію.
6. Кількість поверхів у багатоквартирних будинках
Більшість із нас як мінімум одного разу запитували себе: чому радянські багатоквартирні будинки були саме дев'ятиповерховими та п'ятиповерховими? Насправді ж радянські архітектори при виборі кількості поверхів керувалися виключно вимогами безпеки, а також частково економією.
Приміром, якби проектувалися десять поверхів у будівлі, необхідно було робити сходи ширшим, і навіть передбачати вхід з балкона, що неминуче вело до збільшення вартості проекту. Крім того, збільшували б кількість ліфтів — у вищих будинках завжди закладалося не один, а два витяги в кожному під'їзді.
Деякі проектні особливості також не дозволяли будувати будинки понад дев'ять поверхів. Так, наприклад, протягом досить довгого періоду було заборонено проводити газові труби вище тридцяти метром. Була й ще одна причина, безпосередньо пов'язана безпекою: у разі пожежі в будівлі найдовші пожежні сходи, згідно з радянськими стандартами, були здатні дотягнути лише до дев'ятого поверху.
Повсюдна забудова радянських просторів п'ятиповерховими будинками також з'явилася не так, а виходячи з низки практичних причин. Наприклад, згідно з радянськими будівельними стандартами, у будинках понад п'ять поверхів крім сходів в обов'язковому порядку встановлюється ліфт. Ще однією причиною появи п'ятиповерхівок, як не дивно, є медична. Як показали дослідження, корисним для здоров'я людини є підйом сходами лише до п'ятого поверху, а якщо вище, то виникають проблеми із серцево-судинною системою. Крім того, комфортною для постійного проживання вважається висота понад п'ятнадцять метрів.
Джерело: https://novate.ru/blogs/241020/56385/
Источник: zefirka.net
