Люди, які мешкали за часів СРСР, нерідко згадують «як воно було». Щось було погано, наприклад дефіцит. Але були й чудові моменти. І найчастіше з любов'ю говорять про деякі продукти харчування, які сьогодні вже не знайти. Читайте про своєрідну шоколадну валюту, про святкову тушонку та про кисель, який діти із задоволенням гризли замість чіпсів.
Цукерки «Пташине молоко» — особлива валюта та зелений «Тархун», який витіснила Кола
Знамениті цукерки «Пташине молоко» з'явилися у Радянському Союзі у 1968 році, після того, як міністр харчової промисловості Зотов відвідав Чехію. Там він скуштував ці смачні цукерки та вирішив, що їх треба випускати і на батьківщині. Було проведено конкурс, переможцем якого стала кондитер Ганна Чулкова, яка мешкає у Владивостоці. Виробництво було освоєно багатьма кондитерськими фабриками і чудові ласощі стали продаватися в магазинах. Але купити «Пташине молоко» було не так просто. Це була своєрідна солодка валюта, яка дорівнювала пляшку дефіцитного алкоголю.
Коробочка з такими цукерками була чудовим подарунком для лікаря чи вчителя, іншої потрібної людини. Звичайно, люди й самі їли ці солодощі, але не так часто. Сьогодні цукерки з такою назвою теж існують, проте на смак вони сильно відрізняються від тих, що вироблялися в СРСР. Попит на них невеликий.
Символом радянських газованих напоїв був неймовірно ароматний «Тархун», що має смарагдовий колір та натуральні інгредієнти. Коли на полицях магазинів з'явилася Пепсі Кола, то за нею шикувалися черги, а на звичний «Тархун» ніхто не звертав уваги. Поступово його виробництво зійшло нанівець. Коли ж виробники зрозуміли, що наробили, було вже запізно. У нульові роки 20 століття стали з'являтися аналоги напою, проте унікального смаку повторити не вдалося. Покупцям не подобалося багато ароматизуючих і барвних добавок.
Березовий сік у скляній банці і квас з бочки
Квас завжди вважався національним напоєм та випускався у великих обсягах. Тільки 1985 року було вироблено 55 мільйонів декалітрів. Працювали спеціальні заводи, на яких виготовляли квасне сусло, після згущення його розповсюджували пивними заводами країни. Там його розбавляли водою, дріжджі і цукор клали, і залишали зброджуватися. Пастеризація не проводилася, тобто дображування було природним. Квас, який розливався у великі бочки, мав фортецю 1,2%. До таких розливних на колесах завжди шикувалася черга людей, які бажали випити свіжого кваску або налити його в бідон, щоб забрати додому.
У дев'яностих роках 20 століття виробництво квасу сильно впало, продукт стали додавати хімію. Досягти такого ж смаку, як у Радянському Союзі, не вдалося. Бочки усунули, розливати квас стали у пластик. Оскільки його тепер реалізовували через торгові точки та зберігали досить довго, було вирішено проводити пастеризацію та використовувати консерванти. Чудовий ароматний квас у величезному гуртку за 6 копійок зник назавжди. Втім, не лише він.
Сьогодні люди часто шукають натуральні соки у великих скляних банках. За радянських часів на них ніхто не звертав уваги. Наприклад, березовий сік завжди був у наявності, але не користувався популярністю. І дарма. У ті часи в ціні були іноземні наклейки та екзотичні фрукти. Коли у XXI столітті згадали про натуральні соки, то технології були вже змінені та повернення до них не було. Сьогодні з ягід та фруктів виробляють концентрати та розводять їх водою. Виробники стверджує, що смак при цьому залишається незмінним, проте ті, кому вдалося скуштувати справжні соки, лише посміхаються. Справжній березовий сік сьогодні можна видобути тільки в лісі, і якщо знати технології.
Кисель у брикетах, який гризли діти та тушонка, з якої робили святкову страву
Кисіль теж відноситься до традиційних російських страв. Проте за радянських часів він зазнав суттєвих змін і став напоєм. У домашніх умовах його практично не готували, а найчастіше купували в магазинах брикети. Цей напівфабрикат виник завдяки армії, оскільки харчова промисловість орієнтувалася її постачання. Однак напій набув поширення в їдальнях при заводах, школах, дитячих садках. Спосіб приготування був дуже простий: розмолоти брикет, залити водою та зварити. Хвилин двадцять і готово. Діти, звісно, цим не займалися. Вони просто брали пресований кисіль і гризли його замість чіпсів. Коштував він дуже дешево, навіть дешевше за улюблене морозиво. Згодом екстракти плодів і ягід стали замінюватися смаковими добавками і кисіль втратив свою красу.
Тушонка – ще один легендарний продукт. З'явилася вона у Росії наприкінці ХІХ століття, але особливого поширення набула за часів Першої світової війни. Далі популярність лише зростала. Консервні заводи у СРСР працювали добре. Тушонку часто використовували для приготування сімейних обідів, а також у їдальнях. Існувала навіть своєрідна святкова страва: у крупно нарізану картоплю потрібно було висипати банку гарної тушонки, перемішати і томити на повільному вогні приблизно 30-40 хвилин. Це було неймовірно смачно та поживно. Сьогодні деякі господині намагаються готувати тушонку за радянськими рецептами, проте нічого не виходить. Занадто багато добавок, консервантів, покращувачів смаку та інших непотрібних речей.
Ковбаска Докторська та Московська до махінацій зі складом
У СРСР ходила історія про людину, яка побачила на заході в продуктовому магазині не менше 200 сортів ковбаси. Так, це був символ достатку за капіталізму. У країні на прилавках можна було знайти окремі види вареної ковбаси і іноді сервелат. Сьогодні все змінилося, у супермаркетах є практично все. А ось дуже популярна радянська ковбаса “Московська” зникла. Ні, звичайно, назва залишилася, але смак зовсім не той. Старше покоління стверджує, що сучасні варіанти вареної ковбаси зовсім не такі смачні, якими були за соціалізму. Пояснити це складно, адже й 50 років тому до складу «Московської» входило не тільки м'ясо, а й шкірки, можливо виробника втрачають якийсь важливий момент?
Те саме сталося і зі знаменитою «Докторською». Оригінальна рецептура для виробництва розроблялася у 30-х роках XX ст. Планувалося використовувати цей продукт у лікарнях та санаторіях. Власне тому він так і називається. У складі передбачалося 70% свинини, 25% яловичини, 3% курячих яєць, 2% молока. Спочатку так і було, але у шістдесятих роках розпочалися махінації. Перестали використовувати добірне м'ясо, додавали шкіри та хрящі, потім стали класти борошно, щоправда не більше 2%. Насправді, смак ковбаси залежав повністю від того, як до цього ставилося керівництво м'ясокомбінату. Але й справді, смачна була ковбаска.
Справжнє морозиво та згущене молоко: коли пальмової олії ще не було
Але найбільша ностальгія – це радянське морозиво. Безперечно, в дитинстві все смачніше, проте не все так просто. У СРСР будь-яке велике місто могло похвалитися своїм холодокомбінатом. Були і справжні лідери, наприклад, Москва і Ленінград. Гості намагалися купити цукрову трубочку, ескімо у шоколадній глазурі з горішками, пломбір Каштан за 28 копійок тощо. Морозиво було якісним та смачним. ГОСТ 117-41 не порушувався ніколи, використовувалося лише натуральне молоко. Ніякого вам пальмового масла чи добавок. Цим усе пояснюється.
А згущене молоко? Синьо-блакитні банки – справжній символ СРСР. Варену згущене молоко робили практично все, і це було справжніми ласощами. Так, і сьогодні можна купити молоко, що згущує в банках, а деякі виробники навіть намагаються копіювати радянську упаковку. Але якщо ви навіть ніколи не куштували справжній радянський продукт, то подивіться на склад. Замість рослинних жирів часто використовується пальмова олія, додається штучний ванілін, ароматизатор, консервант. Про який смак тут можна говорити, на жаль.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/020121/48568/
Источник: zefirka.net
