Образ пірата часто доповнює чорна пов'язка на оці. Цей шаблон настільки поширений, що іноді здається, що всі пірати поголовно були одноокими. Так як були справи із зором у морських розбійників і чи правда одноокість була серед них справжньою епідемією?
Людське око – досить вразливий орган. За старих часів, коли широко використовували холодну зброю, гармати з ядрами і гладкоствольні пістолі та мушкети, поранення в око виявлялося смертельним далеко не завжди. Варто також враховувати, що влучення ядра в корабельну палубу або перебирання породжувало цілий град дерев'яних трісок, які нерідко потрапляли в обличчя морякам. Через це відсоток однооких серед мореплавців завжди був вищим, ніж серед «сухопутних щурів».
Але чи були одноокими всі пірати чи хоча б через одного? Зрозуміло, що ні. На піратських вітрильниках було чимало людей з усілякими каліцтвами, зустрічалися й одноокі, щоправда, не так часто. При цьому чорна пов'язка на одному оці була в багатьох. Що ж це було, невже данина моді? Морська хитрість Пояснюється любов до пов'язок дуже просто. В ті часи, коли люди перетинали моря та океани під вітрилами, а основним матеріалом на будь-якому судні було дерево, з вогнем поводилися дуже акуратно. Найменша іскра могла викликати пожежу, яка майже завжди ставала у відкритому морі фатальною. Масляні світильники використовувалися в каютах, а в трюмах панувала темрява.
Найнебезпечнішим приміщенням на будь-якому бойовому кораблі, у тому числі піратському, була крюйт-камера. Це невелике трикутне приміщення під палубою в носі вітрильника, де зберігався порох. Тут використання будь-якого вогню суворо заборонялося. Більше того, капітан міг наказати повісити чи килювати будь-кого, хто зайде в цю частину трюму… в чоботях. Колись підошви прибивались цвяхами, які могли при ударі об палубні цвяхи висікти іскру і спалахнути порох. Під час вибуху крюйт-камери корабель гарантовано гинув разом із екіпажем. Візити до порохового складу, та й взагалі до трюму, доводилося здійснювати багато разів на день. На палубі вдень було ясно, а в трюмах цілодобово панувала темрява. Адаптація очей займала час, який у бою міг коштувати життя.
Тому одне око пірати, а іноді й просто військові моряки, вважали за краще закривати чорною пов'язкою. Щоб бачити у темряві трюму, було достатньо зрушити її та розплющити око. Так, зазвичай для повної адаптації до темряви людському оку потрібно щонайменше 25 хвилин.
Источник: zefirka.net
