Усіх, хто мешкав у Радянському Союзі, здивувати однотипними будинками неможливо. Забудова всіх без винятку міст однаковими багатоповерхівками стала звичною справою, на яку ніхто не реагує. А ось у США все зовсім по-іншому. Чому саме так, ми й намагатимемося розібратися.
Американці раніше за СРСР розпочали будівництво типових будівель / Фото: semanticscholar.org
Ми вже давно звикли до типових житлових забудов на кілька поверхів, які будуються десятиліттями, спочатку в радянських містах, а після розпаду СРСР у всіх країнах на пострадянському просторі. Як почалося все ще у 60-х роках минулого століття з «хрущовок», так і продовжується до цього часу. Вдома, звісно, стали іншими, а ось суть не змінилася. Але про критику цієї вітчизняної системи забудови не йдеться, хоча факт, що в нашій країні такий підхід популярний, а в США ні, є. Варто зауважити, що й американці намагалися піти таким шляхом, щоправда трохи раніше радянського уряду. Але незабаром вони відмовилися від цієї витівки, і на те були свої причини.
Житловий комплекс Прюїтт-Ігоу мав стати будинком для незахищених верств населення / Фото: trustmovies.blogspot.com
У Сент-Луїсі наприкінці сорокових років, згідно з державною програмою, вирішили збудувати новий мікрорайон з багатоповерховими однотипними житловими будинками. Після підготовчого періоду десь до п'ятдесятих років ідея була втілена в реальність. Тут справді збудували житловий комплекс під назвою «Прюіт-Ігоу». До нього входило тридцять три однакові будівлі на одинадцять поверхів кожна. Планували, що у ЖК проживатиме дванадцять тисяч мешканців.
Через кілька років мешканці середнього класу не захотіли жити в ЖК / Фото: stltoday.com
Принцип заселення нових будинків цього кварталу був досить цікавим. Люди заселялися із розрахунку п'ятдесят на п'ятдесят. Тобто половина мешканців «білі» і точно стільки ж «чорні». Незрозуміло, чому саме так вирішили вчинити владу, але кінцевий результат був передбачуваним. Поступово кількість «білого» населення в районі зменшувалася, поки через деякий час (минув кілька років) не поїхали й останні мешканці. Житловий комплекс створювався з однією метою – вирішити житлову проблему квартиронаймачів, які належать до середнього класу. Але саме представники цього класу і не захотіли жити тут, втікши, як тільки з'явилася така можливість. План влади було провалено.
Внаслідок широкого поширення злочинності було ухвалено рішення про знесення кварталу / Фото: seosait.com
До середини шістдесятих років квартал став схожим на гетто. Зникли не лише комунальники, а й поліцейські, котрі відмовлялися від патрулювання. Так тривало до сімдесятого року. У мерії вирішили, що мешканців треба розселити із «зони лиха». Перший будинок був підірваний у сімдесят другому році, у березні. До сімдесятої шостої всі будівлі були демонтовані. Після цього невдалого досвіду влада країни навідріз відмовилася від таких експериментів.
Американці дуже не люблять повторювати помилки і забудови типовими будинками не стали винятком. Але ми не такі. І не важливо, що соціалізм залишився лише історією, а квартири треба купувати, бо безплатно їх більше не роздають. Від одноманітних житлових будинків ми так нікуди й не втекли.
Джерело: https://novate.ru/blogs/190420/54199/
Источник: zefirka.net
