Коли наприкінці XVII століття невеликий маєток у комуні Везак, опинився у володінні єпископа міста Сарла Франсуа де Саліньяка, він побажав мати сади не гірші, ніж у короля. Покликати Андре Ле Нотра прямо в нього, щоправда, не вистачило сміливості, тому він звернувся до свого племінника Фенелон, який служить наставником у маленького дофіна у Версалі. Бліднеючи і червоніючи, Фенелон передав дядькові прохання Ле Нотру. А той, не довго думаючи, відправив у далеку Дордонь свого найкращого учня на ім'я Порше. За його планами і було розбито чудовий сад.
У 1861 році власником маєтку став магістр Сарла Жюльєн де Серваль, великий шанувальник всього гарного, а особливо Італії. Все своє життя він поклав на «облагоджування» саду та форту – прилаштував західний флігель, посадив і підстриг у загальному стилі кипариси, вдало перемежуючи їх із вже наявними кущами самшиту, влаштував газони з неаполітанськими цикламенами, що цвітуть до самих заморозків. І так у цій справі досяг успіху, що зять Серваля, барон Максиміліан д'Ерп взяв на себе сміливість покликати погостювати в Маркейссаку єпископа Мантуї, майбутнього Папу Римського Пія X. Той чудовим садом перейнявся і навіть благословив його.
Покинутими сади ніколи не були, але все-таки занепали, в якому й перебували до 1996 року, поки ентузіаст Клебер Російон, схиблений на відновленні культурної спадщини Дордоні, не привів сад в оригінальний стан, ґрунтуючись на малюнках та начерках із бібліотеки садиби.
Серед усієї цієї краси – шість кілометрів доріжок та стежок, які призводять до бельведерів, з яких можна розглядати долину річки Дордонь із розташованими вздовж неї замками, пагорбами та селами. Саме завдяки цій можливості садиба Маркейссак отримала свою другу назву – «Висячі сади».
Відвідати це рукотворне диво, яке охороняється ЮНЕСКО, можна цілий рік за 8,80 € дорослим та за 4,40 € дітям, але особливий шик – нічні екскурсії при свічках, які влаштовуються щочетверга у липні та серпні за 14,50 €.
Источник: zefirka.net
