У світі існує безліч невизнаних держав, у тому числі, припустимо, в Антарктиді та Австралії. Більшості з них через ті чи інші причини і справді дуже далеко до вступу до великої та строкатої міжнародної родини, проте чомусь цього досі не зробив Сомаліленд, залишається незрозумілою та нелогічною загадкою.
Ця територія знаходиться в самій гористій частині Африканського Рогу. Формально вона входить до складу Сомалі, проте дві ці держави насправді мають між собою мало спільного. Хіба що величезна кількість піску і бідність. Щоб зрозуміти, в чому тут каверза, треба поринути в історію.
У середині минулого століття, коли країни Старого Світу не соромилися свого колоніалізму, нинішнє Сомалі було поділено між Великою Британією та Італією. Потім європейці почали масово відмовлятися від присутності на заморських територіях, внаслідок чого в 1960 році обидві частини з різницею в кілька діб набули незалежності. Першим це зробив Сомаліленд, який вийшов із підпорядкування англійців.
Через чотири дні позбулося італійців Сомалі. Ця новонароджена країна тут же попросила включити до її складу сусіда, що знаходиться трохи північніше.
Практика показує, що спроби об'єднати в одну державу двох чужих культурних відносин регіону зазвичай закінчуються повним крахом. Тут дива також не сталося. За вплив у Сомалі борються чи шість, чи сім великих кланів, але ця гризня відбувається переважно в «нижній» частині країни, яка раніше належала італійцям.
Сомалілендом тим часом беззмінно правлять представники родини Ісаак. Відсутність внутрішніх чвар забезпечує відносну стабільність і добробут, і дозволяє виступати єдиною силою за власні інтереси.
Ополчення Сомаліленду у вісімдесятих вело війну з центральним урядом, а в 1991 році влада цього бунтівного регіону проголосила незалежність. Сомалі, яке занурилося в страшну бідність і не здатне розібратися з безліччю інших проблем, по суті ніяк не відреагувало на цей прояв «сепаратизму».
З того часу Сомаліленд фактично є самостійною державою. У нього є три основні ознаки такої: незалежна влада, усталена територія та постійне населення. Країна видає своїм громадянам паспорти та друкує власну валюту, має прапор і гімн, вона підтримує міжнародні відносини з Ефіопією, Джибуті, Південною Африкою, Тайванем, Швецією та Великобританією.
Чому ж Сомаліленд, якщо у нього все так чудово, досі не посів свого законного місця в ООН і не бере участі у спортивних змаганнях під власним прапором?
Справа в тому, що єдиним критерієм тут є визнання країни на міжнародному рівні, тобто спільнотою щасливчиків, які вже набули заповітного статусу. Так, наприклад, усім чудово відомо, що араби наплодили дуже багато окремих держав, які, по суті, мало чим відрізняються одна від одної. Але до того моменту, поки весь світ не заперечує цього, всі вони вважаються шановними суб'єктами міжнародного співтовариства.
З визнанням Сомаліленду все дуже складно. Головна причина пов'язана з позицією регіональних організацій на кшталт Африканського союзу та Ліги арабських держав.
Щоб не заохочувати сепаратизм, вони вже кілька десятиліть вдають, що Сомаліленду не існує. На їхню думку, збереження кордонів, розкреслених колись європейськими колонізаторами, є найкращою гарантією стабільності у цій частині планети. ЄС, у свою чергу, заплющує очі через позицію Італії, яка відчуває чи то сентиментальні, чи то патерналістські почуття до Сомалі – своєї колишньої колонії.
Втім, кажуть, що на території Сомаліленду є солідні, але ще нерозвідані родовища нафти. Якщо ці чутки підтвердяться, питання визнання, здається, заграє новими фарбами. І вирішиться, швидше за все, позитивно. Економіка в нинішньому світі визначає все-таки дуже багато, зокрема й політику.
Источник: zefirka.net
