Юпітер та його галілеєві супутники на знімках

Вирушаємо в космічну подорож на найбільшу планету Сонячної системи – Юпітер та його галілеєві супутники: Іо, Європи, Ганімеда та Каллісто.

Юпітер – найбільша планета Сонячної системи, газовий гігант. Його екваторіальний радіус дорівнює 71.4 тис. км, що у 11,2 разу перевищує радіус Землі.

Йо на тлі Юпітера. (Фото NASA / JPL / University of Arizona):

Юпітер має принаймні 79 супутників.

Вихрові хмари видно у верхніх шарах атмосфери Юпітера. (Фото NASA / JPL-Caltech / SwRI / MSSS / Kevin M. Gill):

Іо-супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Названий на честь міфологічної Іо – жриці Гери та коханої Зевса. Має діаметр 3642 км, що робить його четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. (Фото NASA/JPL-Caltech/Kevin M. Gill):

Зображення вулканічного виверження на Іо, 28 лютого 2007 року. Величезний плюм заввишки 280 км від вулкана Тваштар.

Цей супутник — геологічно активне тіло Сонячної системи, на ньому понад 400 діючих вулканів. (Фото NASA / Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory / Southwest Research Institute):

Вулканізм надає поверхні Іо унікальні особливості. Вулканічний попіл і потоки лави постійно змінюють поверхню і забарвлюють її у різні відтінки жовтого, білого, червоного, чорного та зеленого (багато в чому завдяки алотропам та сполукам сірки). Потоки лави на Іо досягають довжини 500 км. (Фото NASA/JPL/USGS):

Тінь від супутника Йо на Юпітері. (Фото NASA / JPL-Caltech / SwRI / MSSS / Kevin M. Gill):

Супутники Іо та Європа. (Фото NASA / Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory / Southwest Research Institute):

Європа – шостий супутник Юпітера, найменший із чотирьох галілеєвих супутників. Виявлено у 1610 році Галілео Галілеєм. За розмірами поступаючись Місяцю, Європа складається переважно з силікатних порід, а в центрі містить залізне ядро. (Фото JPL-Caltech / SETI Institute / NASA):

Поверхня Європи складається з льоду і є однією з найгладших у Сонячній системі; на ній дуже мало кратерів, але багато тріщин. Легко помітна молодість та гладкість поверхні призвели до гіпотези, що під нею знаходиться водяний океан. (Фото NASA/JPL/ASU):

Цікаві характеристики Європи, особливо можливість виявлення позаземного життя, призвели до цілого ряду пропозицій щодо досліджень супутника. Місія космічного апарату «Галілео», що розпочалася у 1989 році, надала більшу частину сучасних даних про Європу. (Фото NASA / Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory / Southwest Research Institute):

За розміром Європа трохи менша за Місяць. Маючи діаметр 3122 км, вона займає шосте місце за величиною серед супутників і п'ятнадцяте серед усіх об'єктів Сонячної системи. Однак маса Європи більше, ніж у всіх відомих супутників у Сонячній системі, що поступаються їй розмірами, разом узятих. (Фото JPL-Caltech / SETI Institute / NASA):

Ганімед – один з галілеєвих супутників Юпітера, сьомий на відстані від нього серед усіх його супутників і найбільший супутник у Сонячній системі. Його діаметр дорівнює 5268 кілометрам, що на 2% більше, ніж у Титана (другого за величиною супутника в Сонячній системі) і на 8% більше, ніж у Меркурія. (Фото NASA, ESA, і Е. Karkoschka, University of Arizona):

Маса Юпітера в 2,47 рази перевищує сумарну масу решти планет Сонячної системи, разом узятих. (Фото NASA / JPL-Caltech / SwRI / MSSS / Kevin M. Gill):

Маса супутника Ганімеда становить лише 45% маси Меркурія, але серед супутників планет вона рекордно велика. Місяць Ганімед перевищує за масою у 2.02 рази. (Фото NASA/JPL/Brown University):

На поверхні Ганімеда спостерігаються два типи ландшафту. Третину поверхні супутника займають темні області, поцятковані ударними кратерами. Їх вік сягає чотирьох мільярдів років. Решту площі займають молодші світлі області, вкриті борознами та хребтами. (Фото NASA / JPL-Caltech / Kevin M. Gill):

На тлі Юпітера — три його супутники. Внизу і ліворуч – Європа, трохи правіше – супутник Каллісто, праворуч вгорі – Іо. (Фото NASA, ESA, і Hubble Heritage Team, STScI / AURA):

Велика Червона Пляма (БКП) – найбільший атмосферний вихор у Сонячній системі: постійна зона високого тиску, що створює антициклонічний шторм на планеті Юпітер. На початку спостережень БКП мало розміри близько 40 тисяч кілометрів завдовжки (50 000 — за іншими даними) та 13 тисяч кілометрів завширшки. Швидкість вітру всередині плями перевищує 500 кілометрів на годину. (Фото NASA / JPL-Caltech / SwRI / MSSS / Kevin M. Gill):

Каллісто – другий за розміром супутник Юпітера (після Ганімеда). Діаметр Каллісто складає близько 99% діаметра Меркурія, а маса – лише третина від маси цієї планети. (Фото NASA/JPL):

Як і більшість регулярних супутників планет, Каллісто обертається синхронно із власним орбітальним рухом: тривалість дня на Каллісто дорівнює її орбітальному періоду і становить 16,7 земних діб. (Фото NASA/JPL/ASU):