Наднові – цікаві об'єкти, що впливають на хімічну еволюцію наших галактик. Великі зірки, які масивніші за наше Сонце, закінчують життя яскравим спалахом. Яка і називається надновою.
Вибухи наднових людство спостерігало неодноразово. Одна з найвідоміших наднових спостерігалася у 1054 році. Про неї збереглося багато інформації, записаної арабськими та китайськими астрономами. Наднову було видно навіть вдень. А ночі через неї були набагато світліші. Тривало це 23 дні. При цьому наднова розташована від нас дуже далеко – на відстані 6500 світлових років! Ми й зараз бачимо наслідки цієї події – тут утворилася Крабоподібна туманність.
Крабовидна туманність, що залишилася після вибуху наднової у 1054 році.
Останній вибух наднової, яку було видно неозброєним оком, люди спостерігали у 1604 році. Це був спалах у сузір'ї Зміїносця, його описав знаменитий астроном Йоганн Кеплер.
Наднові у великій кількості з'являються щодня по всьому Всесвіту. Тільки видно вони лише астрономам.
Для людства дуже добре, що вибухи наднових відбуваються далеко. Якби вибухнула одна із сусідніх зірок, то це могло призвести до загибелі живого на нашій планеті через сильну радіацію. Але всі потужні зірки, які можуть вибухнути, як наднові, від нас знаходяться дуже далеко.
Парадокс, що фактичну загибель зірки називають «надновою», але це пов'язано з історією дослідження зірок. Коли на небі в «порожньому» просторі, де нічого раніше не було, спалахувала зірка – її називали новою зіркою. Автор назви — астроном епохи Відродження Тихо Браге, який детально описав такий спалах.
Коли несподівано в небі починає горіти яскраво-яскрава зірка – вона затьмарює решту. Тому її назвали «надновою». Причому яскравий спалах зірки відбувався там, де раніше нічого не було.
Насправді було просто з обладнанням XVII століття розглянути їх було важко.
До вибуху це був червоний велетень. Після вибуху він скидає оболонку. У зірці вигоріла більшість речовини і вона вже не може підтримувати баланс. Оболонка летить у космос на величезній швидкості. Надалі тут утворюється туманність. У поодиноких випадках так вибухають білі карлики. Як правило, це відбувається у системах подвійних зірок.
Ядро зірки, що залишилося, починає стискатися. Залежно від маси первісної зірки вийде один із двох об'єктів – або нейтронна зірка, або – якщо маса перевищує 40 сонців – чорна діра.
Так може виглядати Бетельгейзе з поверхні однієї зі своїх планет на думку художника NASA.
Наступний вибух у Чумацькому шляху, як очікують астрономи, відбудеться у сузір'ї Оріона. Вибухнути має старий червоний гігант — Бетельгейзе. Відбутися ця подія може будь-якої миті.
Хімічна еволюція Всесвіту
Ну а для нас наднові мають велике значення. Адже, як я вже казав, вони відповідають за хімічну еволюцію галактик. Викидають речовину, в якій закладено всю таблицю Менделєєва.
Золото — дорогоцінний метал, через який зламано так багато копій, колись утворилося в надрах потужних зірок і розлетілося по всій галактиці.
Вибухи наднових – основне джерело поповнення міжзоряного середовища елементами, які важчі за гелій. Вони утворюються в надрах зірок у результаті термоядерних реакцій та після вибуху вилітають у космос.
Без наднових концентрація на Землі важливих для нас елементів – від кисню та вуглецю до заліза та золота, була б на порядок нижчою. Причому якщо перші два ще відносно поширені, переважна більшість важких металів – це залишки після вибухів наднових.
Також наднові стимулюють зіркоутворення, поповнюючи запаси міжзоряного газу.
Источник: zefirka.net
