На вулиці Августа в місті Сан-Паулу розташувався тату-салон Sampa Tattoo, де працює виключно жіночий колектив. Керує цією студією також дівчина, яку звуть Саманта Сем. Основоположною ідеєю створення салону було формування унікального місця праці для талановитих та перспективних тату-художників, а саме художниць.
Зі слів Саманти, в Бразилії є чимало дівчат, які прагнуть займатися цією діяльністю. Sampa Tattoo функціонує лише місяць, проте клієнти вже активно відвідують салон. Настільки, що Саманта розмірковує про розширення та набір нових співробітниць. Отож, познайомимося з п’ятьма найвідомішими тату-майстринями з цього суто «дівчачого» салону.
Зліва направо за годинниковою стрілкою: Джессіка Кокейро, Джулія Бікудо, Інгрід Гуімарес, Джуліана Числу, Саманта Сем (у центрі). (Felipe Larozza)
Джуліана Числу, 22 роки
Мене завжди приваблювали татуювання. Я почала їх малювати своїй однокласниці індійським чорнилом ще у 13-річному віці. Якось я подумала: “А чому б і ні, це саме те, чим я хочу займатися”. Коли я забажала зробити собі перше тату, тато сказав: “Це буде перше та заключне”. Парадоксально, адже тепер я розписую його руку. А ось бабуся з дідусем майже відмовилися від мене. Одного разу я прийшла в салон, щоб показати свої роботи, але хлопець розреготався і заявив, що це не мої роботи і в мене забракне сміливості, щоб робити татуювання. Я запропонувала йому лягти на кушетку, і я розмалюю його прямо тут і зараз. Він вигнав мене за двері.
Джулія Бікудо, 26 років
«Все розпочалося, коли ми з чоловіком придбали тату-машинку, щоб зробити одне одному тату в домашніх умовах. Тоді я вважала, що це буде надзвичайно складно. Мені здавалося, що наносити тату — це щось нереальне, для когось, хто не з нашого світу. В результаті, мені настільки це сподобалося, що я збагнула, що хочу займатися цим професійно. Я закохалася в атмосферу Sampa, як тільки дізналася про цей салон. Що може бути краще, ніж робити татуювання в колі чудових дівчат?»
Інгрід Гуімарес, 18 років
«Моїм першим татуюванням була жахлива троянда, яку я зробила в 15 років. Слава Богу, я зустріла хлопця, який зумів її перекрити. Під час оплати я випадково випустила свій альбом з нарисами, і він здивовано запитав: “Вау, ти вмієш малювати?”. Це мене надихнуло, і я втягнулася. Згадую, я довго не могла заснути після того, як зробила своє перше татуювання. Мені здавалося, машинка гуде прямо в моїй голові. Тоді я вивчала психологію. До речі, я досі хочу колись нею зайнятися, хоча важко уявити себе психологом. Після першого татуювання я покинула офісну роботу, кинула навчання в коледжі і зайнялася цим серйозно».
Саманта Сем, 23 роки
«Я переїхала в Сорокабу, щоб здобути навички тату-майстра. Пів року була там ученицею, виконувала всіляку роботу: малювала, прибирала, робила дезінфекцію. Я була абсолютно одна в місті, де нікого не знала. Всі обставини були проти мене, але я наполеглива і щиро обожнюю свою роботу. Одного разу мій колега взяв мої малюнки та викинув їх. Скоріш за все, це був протест. Здається, він думав щось на зразок “Ну як якась новачок може робити те саме, що і я?”. Чоловіки вважають, що ми стаємо на заваді»
Джессіка Кокейро, 23 роки
«Я почала робити татуювання, коли пішла з університету. Зібрала залишки заощаджень і придбала стартовий набір. Я робила тату вдома — їздила до клієнтів або приймала їх у себе. Для мене татуювання це можливість існувати незалежно завдяки своїй творчості. Мені до вподоби лінії та чорно-білі татуювання. Я знаходжу багато натхнення в підручниках з біології, анатомії та креслення. Працюючи в цьому салоні, я вперше відчула себе частиною жіночого колективу. Ми часто обговорюємо питання підтримки жінок на робочому місці. Ми добре ладнаємо і намагаємося цінувати старання кожної з нас».
Источник: zefirka.net
