Це зараз так звані хрущовки ганять і погрожують зрівняти із землею. А 50 років тому ці присадкуваті будинки врятували країну від найпотужнішої житлової кризи. Та й з естетичної точки зору нові п'ятиповерхівки були набагато більш привабливі, ніж гнітючі бараки, в яких проживали мільйони людей. Ось, помилуйтеся московськими хрущовками (хоч би як крамольно звучало це дієслово зараз) і дворами, що їх оточують.
Масове використання загальнодоступного житла почалося з приходом до влади товариша Хрущова. 1954 року він доручив прискорити вирішення житлової кризи за допомогою простих та дешевих збірних будинків, об'єднаних у мікрорайони.
Хрущовки представлялися ідеалом міського житла: індивідуальні квартири з власним санвузлом та центральним опаленням стали величезним кроком уперед порівняно з довоєнними бараками та багатокімнатними комуналками.
Будинки будувалися за типовими проектами і були позбавлені будь-яких архітектурних надмірностей. Квартири проектувалися з таким розрахунком, що житиме в них лише одна сім'я. На кожного мешканця при цьому приділялося приблизно 8 квадратних метрів. Одна й та кімната вдень використовувалася для роботи та обіду, а вночі — для сну.
Перші хрущовки мали черепичні чи шиферні дахи. Згодом, у рамках кампанії боротьби з цими найархітектурнішими надмірностями, будівлі отримали дешевші у виконанні плоскі бітумні дахи.
До 1964 року, коли Микиту Сергійовича відсунули від влади, у нові квартири переїхали 54 мільйони людей, а ще через п'ятирічку ця кількість збільшилася до 127 мільйонів.
Источник: zefirka.net
