У радянські роки площа конопляних посівів сягала сотень тисяч гектарів. Культивація конопель довго залишалася високоприбутковою сільськогосподарською галуззю. Волокна йшли на виробництво вітрил і взуття, фарб і ниток, косметики та олії. А потім країна порад різко відмовилася від вирощування цієї культури під егідою боротьби із згубним впливом наркотиків.
Російська пенька – номер один у світі
На Русі коноплі вирощували, за різними джерелами, з 7-9 століть. Посівна або культурна коноплі йшла на отримання волокна, що згодом використовується для виробництва одягу. Також з волокон матюки (жіноча рослина) виготовляли надійні морські канати, сітки, мотузки, кінську упряж. Конопляне насіння давилося на корисну олію, якою незмінно заправляли варені крупи. Саме цим продуктом рятувалися селянські дітлахи в голодні періоди.
Російська пенька цінувалася далеко за межами держави. Такелажні системи голландського та англійського флотів здебільшого виготовлялися з експортного матеріалу. До цього періоду належить активація торгівлі прядивом. У другій половині 18 століття Росія постачала європейцям понад 35 тисяч тонн волокна щорічно. Напередодні революції 1917-го виторг від торгівлі конопель займав другу позицію в імперській держскарбниці.
Пільги за посіви коноплі та соцзмагання
Спадкоємець царської Росії Радянський Союз не тільки не втратив усталені сільськогосподарські традиції, але і почав їх усіляко розвивати. 1928-го Росія територією посівів займала лідируючі позиції у світі. Згідно з однією з постанов Раднаркому в 1934 році, за коноплярство на заплавних ділянках та присадибних угіддях покладалися значні пільги. Провідні конопляри ставилися за приклад, а для досягнення високих показників у цій галузі малювалися агітаційні плакати.
У 1934 році в СРСР було вироблено близько 40 тисяч тонн волокна коноплі та майже 5 тисяч тонн олії. І вже до 1935-го ці цифри зросли до 45 тисяч та 6500 тонн. У цей період пеньку використовували на виробництвах з виготовлення тканин, крученого шпагату, складових рибальських снастей, взуття. Канати з конопель не мали властивості розтягуватися, а екологічні тканини мали високу повітропровідність і здатність вбирати вологу. Крім того, коноплі йшли на виробництво паперу, цінувалася ця рослина і у фармацевтиці, а продовольча промисловість пускала її на оліфу та фарби.
За період радянської влади конопляри просунулося в найвіддаленіші райони, не стала винятком і Сибір. Але основними коноплесіювальними регіонами СРСР залишалися центрально-чорноземні регіони, лісостепи та південь України, поволзькі землі, Білорусь, Північний Кавказ. У гонитві за високими доходами освоювалися навіть степи Казахстану та Киргизії, під коноплі займали заплави та осушувалися болота. Не забували і про науковий бік питання, задіявши нові агроприйоми та механізуючи працю. Крім того, використовувалася і роль конопель у спільній сівозміні. За рахунок природних властивостей цієї культури агрономи збагачували ґрунти, очищали їх від бур'янів, готуючи чорноземи під ярі культури та для озимих.
Згубний вплив наркозалежності, що росте
Зворотний процес стартував після 70-х, коли коноплі опинилися під забороною. За кілька десятиліть Росія відмовилася від вирощування надприбуткової культури.
Звісно, наркомани існували ще з часів Русі. І ще 1924-го більшовики монополізували вирощування опійного маку, а згодом і «індійської» коноплі. Процес контролювався наркоматами, а порушникам згідно із законом належало тюремне ув'язнення. Але переломний момент в історії радянського гашишу настав саме у 70-ті після виходу закону про поголовний військовий обов'язок. В армію закликали кавказьких і середньоазіатських представників, а разом із ними почали поширюватися і непопулярні на той час захоплення.
Конопляні наркотичні похідні швидкими темпами підкорювали бітників, хіпі, студентів та ув'язнених. Перед радянськими відомствами постала серйозна проблема. Медики наполягали на профілактичній роботі серед наркозалежних, а кримінальний кодекс планомірно поповнювався новими статтями. У 1987 році Радмін СРСР вирішив заборонити на території країни культивування конопель. Причому заборона стосувалася не лише посівів промислового масштабу, а й вирощування конопель на колгоспних присадибних ділянках та будь-яких інших земельних угіддях особистого користування. Активізувалась робота щодо селекції безнаркотичних форм сільгоспкультури.
Втрата світового лідерства та роль американців
Потужного удару по коноплярству СРСР завдали й американці. Деякі дослідники погоджуються, що підприємці зацікавилися здешевленням целюлозного паперу, розгорнувши під цим приводом кампанію проти джерела наркозілля. Папір з коноплі був дешевшим і якіснішим. І конкуренція бізнесменам зі Штатів була ні до чого.
Держави-учасниці ООН підтримали конвенцію, яка наказує встановлення контролю за вирощуванням п'яних культур. Але з медичного використання вилучили саме коноплі, опіати при цьому залишили. СРСР був змушений скорочувати посівні площі, що спричинило і скорочення доходів.
Спочатку сільгоспвиробники намагалися бути почутими урядом. 1982-го перед центральним комітетом компартії питання про кризовий стан галузі було поставлено руба. Але незважаючи на всі зусилля, площі під коноплі невблаганно скорочувалися, а СРСР фактично поступився ринком збуту на користь США. І незважаючи на спроби розширювати культивування коноплі безнаркотичної, час було втрачено. Сьогодні у Росії дозволено вирощувати селекційні сорти культури, що має підтверджуватись відповідною ліцензією. Відродженням коноплярства спантеличуються вчені та економісти. Однак, до світового лідерства сьогодні дуже далеко.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/200819/43948/
Источник: zefirka.net
