Коли уявляєш собі місто-примару, перед очима постають руїни: будинки без покрівлі, брудні розбиті вікна, прогнили підлоги… Але в Кітсолті, що знаходиться на північному узбережжі Британської Колумбії в Канаді, можна зустріти лише суцільні ряди будинків, що ідеально збереглися, торгових центрів, ресторанів, банків. Всі вони занедбані і порожні, але виглядають незайманими та ідеально чистими. Світло у містечку завжди горить, вулиці прикрашають акуратно підстрижені дерева, газони тут доглянуті, але ніхто не називав Кітсолт своїм будинком із 1982 року.
Містечко Кітсолт неподалік від кордону з Аляською знаходиться за 115 кілометрів їзди гравійною дорогою з Тераса. Проіснував цей населений пункт недовго. Його історія почалася 1979 року, коли тут оселилося співтовариство шахтарів, які працюють у молібденових шахтах. Молібден додають у різні сплави для створення твердих та стійких карбідів та використовують для надання нержавіючих властивостей сталі. Але саме тоді, коли життя в цій цнотливій гірській утопії почало налагоджуватися, ринок молібдену обрушився, і все населення містечка — близько 1200 чоловік — залишило його.
У цій частині Британської Колумбії, наприкінці бухти Обсерваторії протягом майже ста років добувалися дорогоцінні та благородні метали, такі як срібло, свинець, цинк та мідь. Це призвело до утворення великої кількості міст, що швидко ростуть, у тому числі Еліс-Арма і Аньокса. Молібден тут видобувався з кінця 60-х до початку 70-х, але видобуток зупинився, коли прибутки компаній стали падати. До кінця 70-х ціни на цей метал знову зросли, оскільки його запаси в Алясці, Британській Колумбії та на заході США почали вичерпуватися. Американська гірничодобувна компанія Phelps Dodge вирішила схопитись за цю можливість.
Велика смуга землі площею кілька сотень акрів була виділена під місто Кітсолт, і розпочалося будівництво небувалих для Британської Колумбії масштабів. У фіорд Кітсолта прибували кораблі з будівельними матеріалами. З Терасу через гори було поспішно прокладено гравійну дорогу. З усієї Північної Америки на високооплачувану роботу з'їхалися інженери та будівельники.
Було збудовано понад сотню приватних будинків на одну сім'ю та дуплексів, а також сім багатоквартирних будинків, що вміщали понад двісті квартир. Тут з'явилася сучасна лікарня, торговий центр, ресторани, банки, поштове відділення, паб, басейн, бібліотека, два центри відпочинку та розваг із джакузі та саунами та театр. Під землею проклали кабельне телебачення та телефонні лінії. У місті було обладнано водоочисні споруди за останнім словом техніки, і з кранів текла найчистіша вода в провінції.
Щойно минуло 18 місяців після заселення перших сімей, молібденовий ринок обрушився через кризу та появу молібденових побічних продуктів. Шахти закрили, люди почали їхати, і про Кітсолт забули.
2005 року американський підприємець індійського походження Крішнан Сутхантіран викупив містечко за 7 мільйонів доларів і почав планувати його відродження. З того часу мільйонер вклав близько 25 мільйонів доларів у вдосконалення та підтримання міста в порядку. Близько двох десятків доглядачів оминають будинки та інші будівлі, перевіряючи їхній стан та проводячи ремонтні роботи. Вони стрижуть газони, підрізають гілки дерев та мітуть вулиці.
Сутхантіран планує окупити свої інвестиції, перетворивши Кітсолт на центр виробництва зрідженого природного газу в Британській Колумбії. Майбутнє містечка залежить від успішності цього газового проекту.
Источник: zefirka.net
