Радянські вантажівки ЗІЛ-130 – це надійна та проста в обслуговуванні техніка. Подекуди ці машини працюють і по сьогодні, хоча вперше з'явилися ще 60 років тому. «Візитною карткою» цього роботяги була кабіна блакитного кольору. Виняток становили лише авто, призначені для армії та для пожежників. Чому кабіни цього ЗІЛу десятиліттями випускалися саме блакитними?
Перший ЗІЛ-130 зійшов з конвеєра московського заводу імені Лихачова далекого 1962 року. У 1994 році в Москві виробництво згорнули, але випуск вантажівок не зупинився. З 1992 до 2010 року ці машини також збиралися на підприємстві в Новоуральську. Нині легендарні ЗІЛи більше не виробляють, але їх ще можна зустріти на вулицях наших міст та у сільській місцевості.
Характерним елементом цих машин була блакитна кабіна. Іноді, щоправда, траплялися екземпляри зеленого армійського кольору, але вони були скоріше рідкісними винятками. Левова частка техніки фарбувалася саме у блакитній, а не інакше, незалежно від року випуску. Існує три версії пояснення такого вибору.
Утилітарна версія.
Перше пояснення вибору кольору дуже просте та правдоподібне. На момент підготовки до випуску перших машин у країні був надлишок блакитної фарби. Її направили на автозавод та почали використовувати для фарбування кабін. Незабаром блакитний колір став традиційною візитною карткою популярної моделі. Тому він так і «прикипів» до цих вантажівок.
До речі, зелені кабіни ЗІЛів, що нечасто зустрічаються, теж трошки блакитні. Справа в тому, що зелена фарба для них виходила змішуванням блакитної та жовтої фарб. Зелені військові вантажівки відрізнялися ще й тим, що їх радіаторні грати були теж зеленими.
Блакитні ж кабіни постачали білу передню частину.
Дизайнерська версія.
Друге пояснення, що теж має право на життя, пов'язують із розробкою дизайну ЗІЛу.
Конструктор автомобіля, Ерік Володимирович Сабо ще на початку роботи 1957 року, затвердив блакитний «адріатичний» колір та білу «морду». На думку батька автомобіля, таке поєднання робило машину максимально помітною будь-якої доби. Це підвищувало безпеку як водіїв, і пішоходів.
Якщо вірити легенді, Сабо розсудив, що блакитний колір однаково добре видно на тлі літньої зелені та зимових заметів.
Насправді, не помітити машину з такою яскравою кабіною дуже складно навіть уночі та за поганих погодних умов.
Зелений колір військової техніки був пов'язаний з необхідністю маскування і від цього нікуди не подітися.
Урядова версія.
Ще одне, найбільш фантастичне пояснення вибору кольору пов'язане із радянським лідером Микитою Хрущовим. Саме при цьому генеральному секретарю почали випускати ЗІЛ-130. Кажуть, що Микита Сергійович вимагає відмовитися від традиційного для СРСР темно-зеленого кольору хакі кабіни, підкреслюючи цим поворот з військових рейок до мирного життя.
Новий ЗІЛ, на думку генсека, не мав асоціюватися з військовою технікою. Основна ідея оформлення кабіни нової машини — мирне небо над головою радянських громадян, котрі живуть у найдружнішій та найщасливішій країні.
То де ж правда?
Швидше за все, десь посередині. Напевно, оригінальний дизайн із поєднання двох кольорів реально вигадав Ерік Сабо, але широти для творчості у нього не було. Вибирав із тих фарб, що були під рукою через дефіцит.
А відразу пофарбувати ЗІЛ у зелений колір і не «паритися», напевно, поміщала воля Хрущова.
Источник: zefirka.net
