“Давай іншим те, що хотів би отримати для себе”.
Життя складається з різноманітних контактів людини з довкіллям. Контактів поглинальних – коли ми щось забираємо із середовища – їжу, звуки, враження, матеріальні форми.
Контактів видільних – коли ми щось віддаємо у середу – звуки, враження, продукти своєї творчості, матеріальні форми.
Після завершення поглинального контакту людині властиво відчувати задоволення – післяобідня ситість, що примирює з життям…
Після видільного контакту людина відчуває радість – підтвердження тому радість дитини, яка з гордістю демонструє Дорослому вміст свого горщика.
Способів контакту історію людства склалося безліч. Обмін подарунками – один із найдавніших. На початку часів обмін був прямий і чесний – шкуру на бивень, коріння на мамонтятину. Або так – я тобі і шкуру, і бивень, а ти будеш мені синів народжувати… Ну і коріння збирати….
Потім якось ускладнилося і продовжує ускладнюватися. Гроші з'явилися. Людина розвинулась у прямоходячу, спотворену інтелектом особину. Крім простих інстинктів та потреб – харчових та продовження роду – з'явилися складні новоутворення на кшталт потреб у самоповазі, у визнанні соціумом… Комунікація подарунками теж ускладнилася. Але базові закони діють, як і раніше.
Коли ви задумуєте когось обдарувати, запорука успіху – своєчасно та правильно відповісти собі на запитання: «Навіщо МЕНІ це робити?» «Що я хочу повідомити адресата своїм подарунком?» «Що мені хотілося б отримати в результаті?».
1. «Навіщо МЕНІ це робити?» – Відповідаючи на це питання, ви розберетеся зі своїми мотивами. Стисло, мотиви – основні рушійні сили поведінки людини. Сюди включаються потреби, наміри, цілі, інтереси, прагнення, які формуються та розвиваються протягом життя. У нашому випадку основними потребами, які можна задовольнити врученням подарунків, є потреба у коханні, у самоповазі та приналежності до соціуму, а саме потреба у завоюванні статусу, уваги, визнання, слави.
2. Що я хочу повідомити адресату своїм подарунком? – Для відповіді на це питання доведеться, перш за все, розібратися зі своїми почуттями до адресата. Що вами керує – любов, повага, вдячність, подяка чи бажання проконкурувати, догодити, залежність, страх? Якщо перше, то ваша інтуїція допоможе вам орієнтуватися в смакових уподобаннях адресата, якщо друге – важко радити….
3. «Що хотілося б отримати в результаті?» – із цим найскладніше. Всі пам'ятають дитячий досвід – напиши список бажаних подарунків Діду Морозу, і, якщо будеш гарним хлопчиком (дівчинкою), під ялинкою потім знайдеш… Таким чином з дитинства обіцянка подарунків стає гарним способом регулятора поведінки: отримаєш ляльку чи машинку, якщо мама – тато – вчителька. Пощастило, коли є чіткі уявлення про те, що таке добре і що таке погано, і, відповідно, шанс потрапити в очікування Іншого… А як жити в режимі Грав і не вгадав жодної літери? Ось у тому й річ… Як у Адресата, так і у Дарителя може статися розчарування – особливо якщо подарунок і справді планується в обмін на такі почуття, як вірність, відданість, любов, ексклюзивна увага… Взагалі почуття – категорія нематеріальна. І коли замість цілком для всіх прозорого обміну «Товар – Гроші – Товар» починається гра: «Хто покохає мене найкраще – той отримає і Товари, і Гроші, і Діда Мороза в цілорічний користування» – добре б для початку саме зі своїми очікуваннями від такого роду обмінів розібратися. Причому всім, хто бере участь у цій досить каламутній грі.
А найкраще, на мою думку, ставитися до цих процесів з гумором… І все-таки у сфері людських відносин більше покладатися на нематеріальні обміни – емоціями та почуттями. Хоча подарунки – це чудово! Даруйте та приймайте їх – з дитячим безпосереднім задоволенням! Обмінюйтесь радістю – і життя стане трошки чарівним. А це так приємно!