Якщо ви бачили фото орангутана з широким «блюдцем» навколо обличчя, то це був самець. Але так виглядає не кожен дорослий самець: частина з них без валиків і розміром приблизно як самиці.
Колись це збивало з пантелику навіть науковців. У 1779 році анатом, який вперше науково описав орангутана, вважав самців зі щоками і без них різними видами. А в 1856 році те саме припустив один із творців теорії природного добору: побачив дорослого самця без щік і вирішив, що це окремий вид. Помилку остаточно виправили згодом.
Хто такі «щокаті»
Валики на щоках складаються здебільшого з жиру, а тримають їх м’язи обличчя. У суматранських орангутанів вони схожі на тверді півкола з боків обличчя, у калімантанських — значно більші. А під підборіддям у «щокатих» самців великий горловий мішок.
Мішок працює як резонатор для так званого довгого крику. Крик триває хвилину-дві, його чутно до півтора кілометра, а за добрих умов — і за кілька кілометрів. Так самець кличе самиць і відлякує суперників. Довгий крик видають лише «щокаті».
Навіщо самі валики, до кінця не з’ясовано. Самець кричить, повернувшись в один бік, і науковці припускають, що щоки працюють як рупор: спрямовують звук туди, куди він дивиться. А самиць щоки ще й вражають.
Такий самець важить 50-90 кілограмів і може бути вдвічі більшим за самця без щік. У нього частіше росте борода, а шерсть на спині стає довгою. Доросла самиця для порівняння важить близько 37 кілограмів.
Самець, схожий на самицю
Другий тип виглядає скромно: ні валиків, ні горлового мішка, розмір — зазвичай як у самиці, хоча дехто доростає до розмірів «щокатого». Але це не підлітки: у таких самців скелет повністю сформований, шви черепа зрослися, зуби дорослі. Вони можуть мати потомство — і в неволі, і на волі.
На волі самці відрощують щоки у віці від 14 до 30 років, а деякі не відрощують ніколи. На Суматрі спостерігали самця, який став батьком, а щоки отримав лише через двадцять років після цього — коли йому було вже добре за 30.
Відомих випадків, щоб самець зі щоками знову став «безщоким», немає. Буває інше: у «щокатих» у поганій формі валики зморщуються — такий вигляд, схоже, обходиться організму дорого.
Дві стратегії: «сиди й клич» або «шукай сам»
Науковці описують це так: «Щокатий» самець сидить, кличе і чекає. Самець без щік іде, шукає і знаходить. За день він проходить більше, ніж «щокатий».
«Щокаті» самці один одного не терплять: при зустрічі або уникають сусіда, або б’ються. Через це й у зоопарках двоє «щокатих» не можуть жити в одному вольєрі. До самців без щік вони зазвичай поблажливіші. А ті між собою ладнають, на Суматрі невеликі гурти таких самців можуть кілька днів мандрувати разом.
Навіщо ж тоді чекати? На Суматрі самиці, готові до парування, самі шукають місцевого домінантного «щокатого» і тижнями тримаються поруч із ним. Іншим «щокатим» не позаздриш: закричить — прийде домінант і прожене, а мовчки чекати марно, бо «щокатий» менш рухливий. У самця без щік, імовірно, потомства менше, ніж у головного «щокатого», але більше, ніж у «щокатих» другого ряду, у яких його майже немає. Тож, за однією з версій, вигідніше лишатися меншим і рухливим, поки не з’явиться шанс стати головним у своєму лісі.
Самиці, судячи з досліджень, у період, коли можуть завагітніти, обирають «щокатих». З самцями без щік вони погоджуються тоді, коли ймовірність зачаття низька, а їхні залицяння нерідко відкидають.
Показовий випадок стався в одному американському зоопарку. Самицю планували звести із самцем, у якого щік тоді ще не було. Доглядачка пояснювала, що самиці хочуть саме «щокатого». Вагітною самиця стала від іншого самця, з яким, за її словами, одразу знайшла спільну мову, а в першого щоки почали рости вже згодом.
Що вмикає перетворення
Самці можуть лишатися без щік, поки поруч живе домінантний «щокатий» сусід. Коли його немає, перетворення може статися швидко.
Була версія, що причина — стрес від тиску старших, але заміри її не підтвердили: найбільше гормонів стресу якраз у тих, хто активно перетворюється. А от тестостерону в «щокатих» більше, і в самців із зоопарків, які довго лишалися без щік, його менше навіть через роки, коли вони вже «щокаті».
Помітили й різницю між островами: за попередніми даними, на Суматрі самці «застигають» значно частіше. На дослідній ділянці там «безщоких» майже вдвічі більше, ніж «щокатих», а на Калімантані, навпаки, переважають «щокаті». Науковці пов’язують це з тим, що калімантанські «щокаті» частіше ходять по землі: вони рухливіші, самі наздоганяють самиць і відганяють від них «безщоких». Тож і сенсу роками чекати там менше.
На Калімантані ж, за даними про батьківство, більше потомства мають «щокаті». Для Суматри таких даних поки дуже мало.