Світ безперервно розвивається, і кількість людей також зростає. І, здавалося б, якщо нас стає все більше, то й місця для проживання мають лише ширитися планетою. Ось тільки насправді нерідко трапляється так, що навіть масштабні населені пункти з різних причин раптово можуть різко втратити в кількості жителів, а то й зовсім спорожніти. До вашої уваги «десятка» найбільших вимираючих міст, які незабаром зникнуть з карти Землі.
1. Острів Хасіма (Японія)
За кілька миль від знаменитого на весь світ міста Нагасакі розташоване ще одне відоме місце. Йдеться про острів Хасіма (також — Хашима), який раніше був одним із найгустонаселеніших місць на планеті, а сьогодні повністю вимер. Активне заселення території острова почалося 1810 року, коли там виявили вугілля. До 1887 року чисельність населення острова становила 5200 чоловік, яке площа штучно довелося збільшувати до 16 гектар.
На початку сімдесятих років минулого століття вугільні шахти вичерпалися, і 1974 року їх остаточно закрили. Після зупинки містоутворюючих підприємств, якими шахти й були, населення стало масово залишати острів, і всього за кілька тижнів Хасіма, яка колись була найгустонаселенішим місцем на Землі, повністю спорожніла.
Нове місто-примара стало популярним місцем для туристів-екстремалів, і останніх не зупиняло навіть заборону уряду Японії на відвідування острова під страхом депортації. Проте хвиля інтересу до таємничого занедбаного місця змінила його статус: острів Хасіма у 2015 році включили до списку Світової спадщини у складі об'єкту «Об'єкти промислової революції періоду Мейдзі: металургія, суднобудування та вугільна промисловість». Сьогодні відвідування Хасими дозволено, проте через аварійність низки будівель туристів пускають лише на певні безпечні місця.
2. Ордос Кангбаші (Китай)
Історія місця, яке в ЗМІ спочатку називали «китайським архітектурним дивом». почалася у 2003 році. Причиною появи планів створення такого міста став активний розвиток вугледобувної промисловості. Забудовниками планувалося звести посеред пустелі стільки сучасних будинків, які б забезпечували житлом понад мільйон людей. Однак насправді цю кількість скоротили більше ніж утричі — до 300 тисяч людей.
Ось тільки й цю цифру набрати так і не вдалося: сьогодні в Ордосі Кангбаші проживає близько 100 тисяч людей. І хоча цифра ця все одно значна, на величезній території міста вона практично непомітна — вулиці здаються порожніми. Фахівці зазначають, що китайці бачать велику перешкоду для покупки квартир там у податковому законодавстві держави.
З подібною ситуацією в утопічному місті мрії китайський уряд миритися не збирається, тому йде на різні хитрощі, щоб збільшити кількість населення. Так, в Ордос Кангбаші відкривають філії відомих університетів, а незайняті будинки віддають під гуртожитки для студентів. Також туди переносять державні структури управління округу, де розташоване місто, чим приваблюють чиновників до покупки нерухомості ближче до місця роботи.
Крім того, селян із сільської місцевості всіляко приваблюють «щедрою компенсацією та безкоштовними квартирами», аби ті переїхали, адже квартири не припиняють продавати у місті. Наразі у планах уряду збільшити чисельність населення найближчими роками хоча б удвічі — до 200 тисяч жителів. Можливо, після цього Ордос Кангбаші не буде таким порожнім.
3. Ашгабад (Туркменістан)
Столиця Туркменістану Ашхабад на фотографіях схожа на місто-казку — сучасну архітектуру, розвинену інфраструктуру, мальовничі краєвиди. Здається, що саме так має виглядати урбаністичний рай. Ось тільки одна-єдина деталь бентежить під час перегляду яскравих знімків: на них практично неможливо помітити тих, хто живе в цьому красивому місці.
Місцеві жителі, як і населення усієї держави, влучно називає свою столицю «Містом мертвих». Більшість соціологів, як, втім, і простих обивателів, причиною порожніх вулиць Ашхабада називають особливості політичного устрою Туркменістану. Вся справа в тому, що влада веде досить жорстку політику щодо власного народу, тому люди вважають за краще не насолоджуватися чудовими краєвидами, а просто відсиджуватися вдома.
Ці ж обставини негативно позначаються і на туристичній привабливості Туркменістану загалом і Ашхабада зокрема: у держави репутація, схожа на сумнозвісну Північну Корею: будь-яке сказане слово не в тому місці не в той час може призвести до вельми неприємних наслідків, навіть виїзд за межі блискучої столиці там негласно.
4. Тіандучінг (Китай)
Ще одне китайське місто-примара, в якому люди насправді живуть, але їх особливо не видно на вулицях. Однак інтерес він є ще й тому, що є вражаючою копією одного з найвідоміших європейських міст. По суті, Тіандучінг є азіатською реплікою Парижа.
Історія цього незвичайного міста розпочалася близько семи років тому, коли китайська будівельна компанія Zhejiang Guangsha Co. Ltd. прийняла рішення відтворити недалеко від міста Ханчжоу, в курортному містечку Тіандученг-французький Париж з усіма його відомими архітектурними пам'ятками. Так, за кілька років на території міста з'явилася своя Ейфелева вежа, знамениті вулички знаменитої європейської столиці та навіть скульптури та фонтани.
Однак розрахунок забудовника не спрацював: місто залишилося практично незаселеним. Причини цього називають дві — по-перше, сама концепція скопійованого Парижа зазнавала масової критики, і вже не кожен хотів мати справу з місцем, у якого не найкраща репутація. А по-друге, у Тіандученг банально виявилося надто дороге житло, і купувати його кинулися далеко не всі охочі.
5. Прип'ять (Україна)
Звичайно, неможливо уявити список міст-примар без Прип'яті, який став символом страшних наслідків, які бувають внаслідок надзвичайних подій, пов'язаних з атомною енергетикою. Величезний пам'ятник Чорнобильській катастрофі, який раніше був розташований в СРСР, після розпаду останнього знаходиться на території України.
Історія найвідомішого на планеті міста-примари почалася в 1970 році, коли радянський уряд прийняв рішення побудувати населений пункт для співробітників, які обслуговують Чорнобильську атомну електростанцію, що будується тоді. У результаті вийшло комфортне за тодішніми мірками місто, в якому проживало майже п'ятдесят тисяч чоловік.
Прип'ять була справжньою вітриною радянського раю: світле чисте місто з широкими вулицями та сім'ями, що гуляли по них. Крім того, він був ще й «молодим»: середній вік мешканців Прип'яті складав лише двадцять сім років. І, звичайно, безпосередня близькість до атомної електростанції наочно демонструвала безпеку радянської промисловості та, відповідно, непорушність самого соціалістичного устрою.
Цікавий факт: Прип'ять називали “містом троянд”. Вся справа в тому, що по всій його території було висаджено майже п'ятдесят тисяч рожевих кущів — за кількістю людей, які там проживають, тому ці квіти були буквально всюди.
Поворотним моментом в історії найкрасивішого радянського міста стала дата 26 квітня 1986 року, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Через добу уряд СРСР визнав, що залишати людей у безпосередній близькості від станції неможливо через небезпеку радіаційного опромінення. Тому населення терміново вивезли з міста. Величезне місто всього за кілька годин перетворилося на привид.
Сьогодні Прип'ять, як і раніше, пустує і вже ніколи не буде заселена. Тільки в приміських зонах у приватних секторах можна знайти самоселів, які повернулися до своїх будинків і, не побоюючись радіації, продовжують там жити. Але саме «місто троянд» при цьому залишається на піку популярності серед туристів: подивитися на Чорнобильську станцію та Прип'ять щороку приїжджають десятки тисяч людей, які хочуть побачити на власні очі руйнівну дію «мирного» атома.
6. Орадоур-Сур-Глейн (Франція)
На жаль, іноді причиною залишення обжитого місця людьми є інші люди. Саме так сталося з французьким містом Орадоур-Сур-Глейн. Історія цього місця трагічна і показова: воно було просто знищено бійцями СС під час Другої світової війни, а сьогодні воно є масштабним сумним нагадуванням про людську жорстокість.
За словами дослідників, Орадоур-сур-Глейн у 1944 році був зруйнований німецькими окупантами, а практично всіх жителів було вбито: з майже семи сотень місцевих вижило лише шестеро, ще близько двох десятків людей встигли покинути село безпосередньо перед початком бійні. Офіційною причиною такого звірства німці назвали помсту за захоплення французькими партизанами штурмбанфюрера СС Гельмут Кемпфе, командира 2-го танкового батальйону розвідки вермахту.
Село було зруйновано та спалено. Ось тільки з невідомих причин в Орадоур-сур-Глейн люди так і не повернулися, а, коли постало питання про майбутнє цього місця, то ініціативу перехопив особисто генерал Шарль де Голль. Їм було винесено розпорядження не відновлювати інфраструктуру населеного пункту для подальшого його заселення, а зберегти село як музей — пам'ятник жорстокості нацистської окупації. А неподалік цього місця було збудовано нове однойменне село, в якому сьогодні проживають трохи більше двох тисяч французів.
7. Крако (Італія)
Італійське місто Крако — це яскравий приклад місця, яке може бути населене людьми протягом сотень або навіть тисяч років, проте час на щадить навіть такі монументальні точки на карті планети, і рано чи пізно воно буде все-таки залишено людьми.
Місто, що розкинулося на горі біля самого краю високої скелі, було імовірно засноване ще греками-торговцями в період раннього Середньовіччя. Усі споруди у ньому складаються повністю із каменю. Перша документальна згадка про Крако відноситься до кінця 11 століття нашої ери. Після цього епохи і правителі змінювалися, а місто з каменю продовжувало непорушно стояти, приймаючи дедалі більше місцевих жителів у свої пенати.
Густозаселеним Крако залишався аж до початку шістдесятих років минулого століття, незважаючи на зсуви, повені та землетруси, що часто відбуваються в гірській місцевості. Однак після страшних підземних поштовхів 1963 року з міста поїхали останні 1800 мешканців, і більше ніколи сюди не повернулися. На сьогоднішній день стародавнє місто Крако є популярним туристичним об'єктом, проте площа руйнувань, що підвищується, і небезпека нових обвалів споруд роблять відвідування туди дуже обмеженим.
Цікавий факт: незважаючи на те, що Крако вже не знайти на політичних картах Італії, і він офіційно вважається покинутим містом, за деякими даними, люди там таки живуть. По-перше, йдеться про осіб без певного місця проживання, які просто знайшли собі притулок під дахами середньовічних будинків, що руйнуються. Однак є інформація і про місцевих жителів, які і після землетрусу 1963 року вирішили залишитись у своїх будинках до кінця.
8. Терлінгуа (США)
Місто Терлінгуа, що розкинулося на території штату Техас, є яскравим прикладом місця, яке вимирає через вичерпання корисних копалин, у рамках видобутку якого його і будували. Місцевість вирішили заселити, коли там було знайдено поклади кіноварі (мінералу, що має у своєму змісті ртуть). Тому до початку ХХ століття на території Терлінгуа гірничодобувною діяльністю займалися вже чотири відповідні компанії.
Звичайно, така видобувна активність далася взнаки і на заселенні новоствореного міста — вже до 1903 року там проживало приблизно три тисячі людей, і протягом кількох десятиліть після в Терлінгуа вирувало життя. Однак до початку нового, двадцять першого сторіччя ситуація кардинально змінилася: запаси кіноварі стали вичерпуватися, і люди почали покидати місто.
Зрештою, згідно з офіційним переписом, станом на 2010 рік у Терлінгуа офіційно проживало всього 58 осіб. На сьогоднішній день там ще живуть люди, проте вони налічують кілька сімей, які, втім, вже не займаються видобутком матеріалу, що містить ртуть, а організовують невеликі екскурсійні програми для туристів по курних церквах, фермах і цвинтарі і так майже мертвого міста.
9. Вароша (Кіпр)
Навіть у туристичній Мецці, якою можна справедливо назвати Кіпр, знайшлося місце повноцінному місту-примарі. У разі йдеться про місце під назвою Вароша. Ось тільки причиною запустіння цього колись центру туристичного життя виявилися не катаклізми чи перебіг часу, а геополітичні претензії.
На початку сімдесятих років минулого століття Вароша справедливо вважався найбільш популярним туристичним місцем у всьому Кіпрі та одним із найбільш відвідуваних на планеті. У його готелях зупинялися не лише відпочиваючі, а й зірки світового масштабу. Однак усе це зруйнувалося 1974 року, коли турецька армія вторглася на територію Кіпру з метою встановлення контролю над територією.
Коли Вароша опинилася під пануванням Туреччини, грецькому населенню було наказано взяти із собою найнеобхідніше і назавжди виїхати зі своїх будинків. З того часу минуло понад сорок років, проте Вароша так і перебуває в запустінні, відрізана від людства. Будинки колишніх готелів або багатоквартирних будинків поступово руйнуються, а колишня туристична Мекка Кіпру так і залишиться містом-примарою.
10. Балестрино (Італія)
На відміну від того ж Крако, інше італійське місто Балестрино все ще зберігає чимало таємниць та секретів. Це місто бере початок приблизно в першому тисячолітті нашої ери, хоча точних відомостей про його появу не збереглося. До 19 століття у ньому налічувалося найбільше місцевих жителів. Повна історія Балестрино зберегла сліди перебування там і давніх римлян, п'ємонтців, і навіть імператора Карла Великого.
Однак мальовниче розташування серед гір зрештою і стало причиною його спустошення. Ще наприкінці 19 століття сильний землетрус зруйнував вщент прилеглі до Балестриного поселення, і саме місто довелося реконструювати. Але черговий природний катаклізм 1953 року й наступний його статус «геологічної нестабільності» цієї території змусили залишити місто останні 800 жителів.
Але нещодавно у стародавнього італійського міста з'явився шанс на нове життя. Так, з'явилася інформація щодо початку заходів щодо реконструкції архітектурного комплексу Балестрино. Крім того, уряд Італії висловлює зацікавленість у розвитку цього місця як туристичної пам'ятки.
Цікавий факт: щоліта на канікули до Балестрино приїжджають нащадки маркіза Доменіко, які є непрямими спадкоємцями династії. Вони офіційно володіють замком маркізів і вважають, що сімейних традицій необхідно дотримуватися. Це ж і стало залучати колишніх мешканців міста повернутися назад у рідні мури.
Джерело: https://novate.ru/blogs/091120/56686/
Источник: zefirka.net
