Щойно закінчилася Друга світова війна, почалася нова, цього разу холодна. І хоча до відкритого зіткнення між гегемонами світу цей конфлікт не дійшов, його масштаб був настільки великий, що війну вважатимуться Третьою світовою. Як і належить будь-якому великому військовому конфлікту, паралельно відбувалися інтенсивні перегони озброєнь між країнами. Особливу увагу у роки приділялося розробками перспективних видів ядерної зброї.
З чого все починалося
Після того, як Сполучені Штати Америки випробували на Японії ядерну зброю, стало дуже швидко зрозуміло, хто претендує на роль нового та єдиного гегемона у світі. У Радянському Союзі з таким станом справ докорінно не згодні, а тому максимально оперативно обзавелися своїми ядерними бомбами. Оцінивши весь потенціал ядерної зброї, СРСР, як і США, почали шукати нові засоби її використання. Насамперед країни-противники хотіли навчитися робити максимально компактну ядерну зброю, зменшивши її до розміру невеликих бомб, артилерійських снарядів і навіть набоїв для вогнепальної зброї.
Ефект маси
Спроби створити «кишенькову ядерну бомбу» з обох боків океану від початку приречені на крах. Майже одразу фізики зрозуміли, що у такої зброї просто не вистачить критичної маси. На той час зброя робилася із 235 ізотопу урану. При його використанні заряд повинен важити не менше 52 кг, щоб взагалі пішла ланцюгова реакція. Помістити половину центнера урану в артилерійський снаряд ще було можна, однак створити ядерну кулю, що вибухає, вже не уявлялося можливим.
У світі є само собою легші та насичені метали, проте вони виявилися надто рідкісними, а видобуток їх був неймовірно витратним і складним, що унеможливлювало використання всіх цих матеріалів у справі зброї.
Поганий сюрприз
Незважаючи на все перераховане, спробу створення ядерних куль в СРСР все-таки було зроблено. Для експериментального боєприпасу використали рідкісний та дорогий радіоактивний метал Каліфорній. Ось тільки на перших випробуваннях стало зрозуміло, що у металу є одна неприємна властивість – постійне виділення тепла. Через неї снаряд міг будь-коли детонувати. Зберігати їх доводилося у спеціальній холодильній капсулі. Використовувати ядерні патрони можна було лише протягом 30 хвилин після вилучення з морозилки.
Зрештою, боєприпаси з каліфорнію були небезпечні для самого стрільця. Крім того, матеріал цей дуже тендітний і далеко не завжди поводиться передбачувано. Іноді такі набої пробивали танкову броню та цегляні стіни, а іноді вибухали не досягаючи мети. Все перераховане змусило радянських та американських вчених поставити хрест на таких розробках.
Джерело: https://novate.ru/blogs/280818/47595/
Источник: zefirka.net
