Досвідчені журналісти та видавці ставляться до друкарських помилок як до неприємного, але незнищенного зла. Зникнути зі сторінок газет, журналів, книг, а тепер уже й інтернету вони зможуть лише тоді, коли людину повністю замінять машини. Найчастіше на них не звертають уваги, проте траплялися в історії й такі помилки, що призводили до надзвичайних результатів. На жаль, для неуважних коректорів такі казуси не завжди закінчувалися добре.
«Війна» навколо слова «Світ»
Багато років точаться суперечки про трактування назви великого роману Лева Миколайовича Толстого. Справа в тому, що до орфографічної реформи 1917-1918 років два значення слова “світ” антонім до слова “війна” і “планета, громада, суспільство”, відрізнялися за написанням. У першому випадку писали “мир”, а в другому – “мир”. Після реформи ця різниця була втрачена, і ми найчастіше сприймаємо слова у назві як протиставлення двох понять. Однак це не завжди було так очевидно, що при перших виданнях іноді спостерігалися різночитання. Так, наприклад, у книзі, надрукованій в 1913 під редакцією П. І. Бірюкова з восьми назв (по дві на кожен том на титульному аркуші і на першій сторінці), сім разів надруковано «мир», але на першій сторінці першого тому «мір».
Ця помилка навіть спричинила поширену легенду про те, що Лев Миколайович, нібито, мав на увазі в назві роману «світ» саме як громаду та суспільство. Ця версія, щоправда, не підтверджується, оскільки існує власноручне виправлення Толстого на проекті договору про видання роману, де первісний варіант назви «1855» закреслено і підписано: «Війна і мир».
Зазіхнути на святе
У 1631 році англійський «королівський друкар» Роберт Баркер потрапив у дуже погану історію. При виданні Біблії короля Якова – офіційного перекладу священної книги англійською мовою, набірник припустився неймовірної смислової помилки: була пропущена негативна частка в заповіді «не чини перелюбу». Тираж цього «розпусного» варіанта склав 1000 екземплярів і коштував недолугому видавцеві цілого статку, за таке богохульство йому довелося заплатити величезний на той час штраф триста фунтів.
Тираж з друкарською помилкою потрапив у продаж, але помилку швидко помітили і майже весь його вилучили. Сьогодні збереглися лише кілька екземплярів, переважно вони зберігаються у великих бібліотеках Англії та навіть викликають у колекціонерів, зрозуміло, величезний інтерес. До речі, в тому ж 1631 році була випущена ще одна «крамольна» Біблія з ще більш дивною помилкою: замість «Сказав безумець у серці своєму: „Немає Бога“» було надруковано «Сказав безумець у серці своєму: „є Бог“». Ця помилка коштувала неуважним видавцям аж три тисячі фунтів, а сама книга відома сьогодні як «Біблія безумців».
Ще гіршу помилку припустився 1648 року професор теології Флавінії. В одному з трактатів він процитував Євангеліє від Матвія: «І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в оці не відчуваєш?». Фраза була наведена латиною, проте на нещастя обидва рази в слові «очей» «oculo» пропадала перша літера. Оскільки існує дуже схоже грубе латинське слово «culus» «задниця», то місцезнаходження колоди ставало дуже пікантним. Навколо цієї помилки вибухнув жахливий скандал, від якого бідний професор, мабуть, до кінця днів не оговтався, навіть на смертному одрі він проклинав недбайливого друкаря.
До речі, саме ця братія, найчастіше відповідальна за всі подібні казуси, в 1702 теж отримала свою «фірмову» помилку в Біблії. Це видання так з того часу і називається «Біблією друкарів». В одному з псалмів царя Давида у фразі «Князі женуть мене безвинно» допущено цікаву помилку: замість «princes» (князі) було набрано «printers». Вийшло: «Друкарі женуть мене безвинно». Враховуючи, скільки помилок винесла найвидавніша книга в світі в перші роки друкарства, ця фраза стає цілком осмисленою.
Помилки «На найвищому рівні»
Звичайно, найстрашніші наслідки для неуважних видавців наставали після помилок щодо керівників держави. Так, наприклад, на початку XX століття редактора газети «Київська думка» було віддано під суд за жахливу друкарську помилку. Справа була настільки негарною, що судовий розгляд навіть не висвітлювали в пресі і постаралися швидше зам'яти, щоб подробиці не стали надбанням громадськості. Річ у тім, що у назві нотатки «Переживання вдовствующей імператриці Марії Федорівни у Фінляндії» у першому слові буква «р» випадково замінили на «о». Помилка з розряду «навмисно не придумаєш» виглядала надто непристойно.
У 1930-х роках на краю леза опинився весь колектив газети “Известия”. У матеріалі про зустріч Сталіна з послом Польщі зникла перша літера у слові «посол». Врятувало газетярів лише почуття гумору вождя. Дізнавшись про друкарську помилку, він сказав: «Не треба карати газету. Вона написала правду».
Однак, коли помилки стосувалися особистості та прізвища самого Сталіна, редакторам пощади було чекати нема звідки: за «Саліна» посадили коректора в Уфі, за «Стадіна» звільнили всю редакцію однієї з обласних газет, а ось за «Сраліна» головного редактора центральної газети в Махачкалі навіть розстріляли. Адже під виглядом друкарських помилок класовий ворог міг опублікувати антирадянську пропаганду, – про це навіть існував офіційний циркуляр, тому НКВС «людського чинника» у появі таких небезпечних помилок не визнавало.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/260819/43997/
Источник: zefirka.net
