У ХХ життя змінювалося та розвивалося стрімко. Те, що було необхідно сьогодні, завтра вже таким не вважалося. Така сама історія була і на флоті. Пріоритети щодо кораблів змінювалися чи не кожне десятиліття. Були й ті, які, з'явившись, уже не сходили з цих нескінченних перегонів за досконалістю військової могутності, як, наприклад, авіаносці. І коли сьогодні у ВМФ РФ залишився всього один такий корабель, деякі шкодують, що в СРСР їх не створили більше, адже розробок у цьому напрямі велося достатньо.
У ХХ життя змінювалося та розвивалося стрімко. Те, що було необхідно сьогодні, завтра вже таким не вважалося. Така сама історія була і на флоті. Пріоритети щодо кораблів змінювалися чи не кожне десятиліття. Були й ті, які, з'явившись, уже не сходили з цих нескінченних перегонів за досконалістю військової могутності, як, наприклад, авіаносці. І коли сьогодні у ВМФ РФ залишився всього один такий корабель, деякі шкодують, що в СРСР їх не створили більше, адже розробок у цьому напрямі велося достатньо.
Проект з розбудови навчального судна на авіаносець
Авіаносці почали масово будуватися у 1920-х, коли країни оговталися від Першої світової війни. Радянський Союз, також ставши ноги після своїх перипетій, відставати з інших не збирався. Потрібно було буквально заново збирати армію і флот, і авіаносці були чудовим ресурсом для зміцнення військової могутності молодої держави.
Тому в 1927 році було створено проект із переобладнання навчального судна «Комсомолець» на авіаносець. До цього такі пропозиції також висувалися командуванням Морських сил РСЧА, але в тому випадку йшлося про недобудований лінійний крейсер «Ізмаїл» і лінкор «Полтава», але на таке СРСР ще не вистачало ресурсів. Авіаносець мав уміщати в ангарі та на польотній палубі до 42 літаків.
Проект 71
Реалізація проектів авіаносців зупинилася у СРСР ще 1930-ті. Причому, крім об'єктивних причин, зупиняв створення цього судів ще й людський чинник як товариша Сталіна. Вождь народів завжди віддавав перевагу лінійним кораблям, а фінансування розробок авіаносцями стало урізатися.
Так і з проектами ЦКБ-17 під керівництвом В.В. Ашика. Але головком ВМС Микола Кузнєцов бачив за авіаносці майбутнє флоту, тому підтримав подальшу роботу. Проект 71 передбачав створення великого авіаносця на 48 літаків. Однак, незважаючи на те, що у 1945 році Сталін спочатку дав добро на два кораблі, через деякий час проект зник із планів формування флоту і так і залишився на папері.
Проект 72
Ця технологія велася паралельно з проектом 71 на базі ЦКЛ-17 і також була підтримана адміралом Кузнєцовим. Згідно з збереженими документами, планувалося побудувати важкий авіаносець із двоярусним ангаром на 62 літаки, ними мали стати модифіковані винищувачі Як-9К. Однак проект 72 спіткала та сама доля, що й 71-й: виняток із планів формування флоту та забуття.
Проект бюджетного авіаносця
Коли долю проектів 71 і 72 було вирішено, Кузнєцов звернувся до нових задумів. Однією з таких став проект, що передбачає створення малого ескадронного авіаносця, основним завданням якого мало бути здійснення протиповітряної оборони у прибережній зоні.
За основу для майбутнього авіаносця пропонувалося взяти або важкий крейсер «Кронштадт», що будується, або трофейний німецький авіаносець «Граф Цепелін». Проте й із цим проектом нічого не вийшло. “Кронштадт”, готовий всього на 15%, у результаті пішов на злам, а “Граф Цепелін” не змогли добудувати і переобладнати через розбіжності з союзниками, у віданні яких залишилися ресурси для озброєння судна, тому трофейний авіаносець був розстріляний як плавуча мета.
Джерело: https://novate.ru/blogs/010220/53290/
Источник: zefirka.net
