За час існування радянської автомобільної промисловості на світ з'явилися десятки унікальних моделей авто, незвичайних концептів та розробок. І якщо одні екземпляри швидко здобули всесвітню популярність і стали культовими, про інші багато хто навіть не здогадувався. У цьому рейтингу ми розглянемо топ найцікавіших машин родом із СРСР.
ЗІЛ-118 «Юність»
Зовні цей автобус виглядає чудово, тому дуже шкода, що він був безслідно закинутий на звалище історії та забутий. До речі, тут навіть використовувалася підвіска від лімузина, а в ролі пасажирів часто перебували співробітники КДБ, телевізійних служб та представники керівництва партії. У підкапотному просторі знаходився 200-сильний агрегат від ЗІЛ-130, що дає динамічний та плавний хід.
При розробці дизайну моделі творці використовували як джерело натхнення ідеї американського автопрому, тому не дивно, що в оформленні автобуса є виражені риси General Motors, а саме – Chevrolet.
Серед них – панорамне скління, люк на 2 метри, топова шумоізоляція та багато іншого. Це робило автобус приголомшливим з погляду функціональності та комфорту, тоді як конструктивне виконання залишалося звичним.
Машині вдалося зібрати десятки міжнародних нагород і навіть отримати замилування від Микити Хрущова. Загальний тираж становив 93 автобуси.
ЛуАЗ «Прото» (НАМІ)
Перед науковою лабораторією з Ленінграда наприкінці 80-х постало складне завдання – створити серійний позашляховик для потреб Мінавтосільгоспмашу. Спочатку машину мали виробляти на ЛуАЗ (Луцькому автомобільному заводі), оскільки інженери із цього міста тісно співпрацювали з ленінградськими колегами, створюючи концепт майбутньої машини. І хоча перед двома групами фахівців стояло одне завдання, результат їхньої роботи кардинально відрізнявся.
У технічному завданні згадувалися такі риси машини:
- низьке споживання палива;
- невелика вага та ефективна трансмісія;
- прийнятний рівень дорожнього комфорту;
- місткий салон;
- прохідність, ремонтопридатність.
Для складання кузовного каркаса конструктори використовували сталеву основу, здатну взяти на себе основне навантаження, тоді як зовнішні панелі були пластмасовими. Незабаром виявилося, що такі матеріали дуже практичні, оскільки не бояться корозії та механічних впливів. За бажання деталі із пластмаси можна було швидко пофарбувати, не контактуючи з іншими поверхнями. Тому штамповані вироби залишалися чистими.
Спочатку машину планували оснащувати силовим агрегатом МеМ3-245, який використовувався на “Таврії”, але для отримання оптимальних позашляхових властивостей його замінили двигуном ВАЗ-2108. Місткість салону склала 4 пасажири, але якщо зрушити спинки крісел другого ряду, можна отримати достатньо місця для комфортного розташування трьох сідоків.
ЗІЛ-4102
Другий рядок у рейтингу зайняв незвичайний автомобіль ЗІЛ-4102, який був розроблений за особистим дорученням Михайла Горбачова з метою заміни застарілого ЗІЛ-41041.
Щоб створити розкішну модель класу люкс, радянським конструкторам довелося ретельно вивчити досвід своїх колег із США у сфері виробництва лімузинів чи представницьких седанів. Крім того, вони викупили та розібрали на деталі преміальний Rolls-Royce.
У випущеної радянськими конструкторами моделі був сміливий, але лаконічний зовнішній вигляд, а кузов отримав несучу конфігурацію та ряд панелей зі склопластику. Довжина лімузину стала на 50 см більше, ніж у Волги, але через використання полегшених деталей вага зменшилася на 0.5 т порівняно із ЗІЛом. Як силовий агрегат використовувався 315-сильний бензиновий агрегат об'ємом 7,6 літра, який витрачав цілих 21 л/100 км шляху.
Всього на світ з'явилося два екземпляри ЗІЛ-4102 – у чорному та білому кольорі, які жартівливо прозвали іменами Михайла Горбачова та його дружини. Як матеріали для обробки салону використовували натуральну деревину та преміальну шкіру в білому кольорі.
Також в інтер'єрі з'явилися килими, а до списку бортового оснащення увійшов аудіокомплекс із можливістю програвання 10 дисків. Усі вікна отримали електричний привід. Ще в салоні встановили бортовий комп'ютер та синтезатор мови. Однак модель так не надійшла до автопарку президента, оскільки він її не оцінив.
«Компакт» 0288 (НАМІ)
На відміну від двох вищерозглянутих моделей даному автомобілю навіть вдалося помандрувати світом. Наприклад, його презентували на автомобільній виставці в Токіо 1989 року, де він одразу зацікавив зарубіжних експертів рядом особливостей:
- містким внутрішнім простором при зовнішній компактності;
- високим стандартом екологічної безпеки;
- передовим бортовим комп'ютером, що управляє підвіскою.
Кузов теж був виконаний із сталі з навісними деталями із пластику, тому загальна маса авто була знижена на 65 кг. Двигун використовували з тієї ж «Таврії», але з низкою доробок, які підвищили рівень екологічності.
Як паливо машина могла використовувати бензин і водень, а витрата становила лише 5,4 л/100 км шляху. Важливою “фішкою” цієї серії стала незалежна пневматична підвіска зі стійками MacPherson спереду. Спільно з алюмінієвими напрямними вона дозволяла керувати кліренсом у діапазоні 140-200 мм.
Експерти, які відвідали Токійський автосалон, звернули увагу на просторий салон з 5-місним компонуванням, а також покращені аеродинамічні властивості. Це дозволило автомобілю увійти до списку лідерів серед найнезвичайніших концепт-карів. У разі переходу моделі на стадію серійного виробництва їй цілком вдалося обійти Daewoo Matiz. Однак доля машини повернулася зовсім інакше, і світ побачив лише один екземпляр.
Москвич-2139 «Арбат»
Розробляючи цей мінівен, директор АЗЛК збирався уявити наступника Москвич-2140. Як і деякі попередні моделі, «Арбат» мав кузов зі сталі, що несе, і деякі панелі з пластмаси. За іншими параметрами модель все ж таки повторювала «Охту»: колеса спереду могли повертатися в будь-який бік, задній диван перетворювався на стіл, а подушки салону мали регулювання по довжині.
Досвідчений екземпляр конструювався на базі силового агрегату та компонентів від Москвича-2141, крім 1,8-літрового штатного двигуна. Усередині все було дуже функціонально та технологічно на той час. Перед водієм знаходився повноцінний бортовий комп'ютер, аудіокомплекс, віртуальний щиток приладів та навіть мультикермо. Таким чином, звичний «Москвич» став схожим на повноцінну іномарку нинішнього часу.
Відразу після показу концепт-кар зібрав кілька престижних нагород на презентації ВДНГ, проте серійно так і не почали виробляти. Цьому сприяли глобальні події, такі як розпад СРСР, що назріває економічна криза та політичні чинники. А заводу треба було лише втриматись на плаву, а не впровадити щось новаторське.
Москвич-2144 «Істра»
Це ще один проект АЗЛК, який так і не реалізувався, але зумів навести галас наприкінці 80-х. Йдеться про серію «Істра», яка розцінювалася як машина з майбутнього, оскільки мала цілий перелік незвичайних компонентів і рішень.
Серед них: алюмінієвий кузов без центральної стійки, одні масивні двері, що відкриваються вгору для надання доступу до двох рядів сидінь, а також просунуте бортове оснащення.
Створювали цей концепт-кар під час національної програми «автомобіль 2000 року». Це призвело до встановлення двигуна, здатного працювати на ріпаковій олії, а також системи нічного бачення з відображенням даних безпосередньо на лобовому склі.
Серед цікавих новинок з'явився клімат-контроль, ABS, дві подушки безпеки, пневматична підвіска з регулюванням електронного комплексу, а також засіб самостійної діагностики несправностей. Щоправда, вікна з боків були зафіксовані наглухо, оскільки розробники вважали, що відкривати їх необов'язково, якщо є кондиціонер.
На жаль, роботи над цим надприродним на той час проектом було згорнуто на тлі глобальних змін у СРСР.
Москвич-2143 «Яуза»
На момент появи цієї моделі наприкінці 80-х актуальна на той час лінійка АЗЛК вважалася морально застарілою, тому перед конструкторами постало завдання її поновлення. Розробляючи концепцію, дизайнери керувалися стилістикою біодизайну, що повторює природні контури.
Йдеться про круглі та плавні лінії, в яких відсутні різкі переходи. Рульова колонка була травмобезпечною, а кузов мав клиноподібну форму. Вікна отримали низьку посадку, через що над ними встановили допоміжний ряд, який виконує естетичні завдання.
У салоні не було жодних унікальних деталей, оскільки аудіокомплекс залишився штатним, склопідйомники отримали електричний привід, а бортовий комп'ютер був радянської збірки. Під капотом був 1,8-літровий двигун потужністю 95 л. с., а планах компанії було створення модифікації з повним приводом.
Але в ході випробувань було виявлено численні недоробки, серед яких виявились і вікна, що некоректно функціонують. Через це проект швидко згорнули і так і не втілили у життя.
В історії радянського автомобілебудування з'являлися й інші незвичайні, сміливі, а подекуди дуже неординарні концепт-кари, проте далеко не всі здобули шанс стати серійними та залишились у минулому.
Джерело: https://novate.ru/blogs/111023/67648/
Источник: zefirka.net
