Рік тому стартувала програма «Доступні ліки», яка мала б полегшити життя українцям з хронічними захворюваннями. Як реалізується ця ініціатива на Черкащині, скільки черкащан скористалися державними знижками та яку допомогу отримують лікарі – у матеріалі zmi.ck.ua
Ліки зі знижкою – тільки за рецептом
Алгоритм програми доволі простий: лікар виписує рецепт, пацієнт іде до аптеки-партнера програми (вона має відповідне маркування) і пред’являє документ. За цим рецептом можна отримати препарат безкоштовно або зі знижкою. Лікар зазначає діючу речовину, а пацієнт обирає конкретні ліки з запропонованого переліку. Якщо обраний препарат дорожчий за той, що покривається державою, пацієнт сплачує різницю.
Скористатися програмою можуть пацієнти із серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою та діабетом ІІ типу.
За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні діє понад 6 тисяч аптек-учасниць програми.
На Черкащині програма охоплює 233 аптеки. На фінансування «доступних ліків» до кінця року планують витратити понад 31 мільйон гривень. У самому обласному центрі працюють 61 аптека, що бере участь у програмі. На відшкодування знижок за рецептами тут планують витратити понад 7 мільйонів гривень, що на 3 мільйони більше, ніж торік. Кількість аптек-учасниць за рік зросла у півтора рази.
Центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) співпрацюють переважно з мережевими аптеками, але долучитися до програми можуть усі аптечні заклади, незалежно від форми власності.
За минулий рік лише від одного ЦПМСД на відшкодування знижок за рецептами було витрачено понад 211 тисяч гривень. Це покрило вартість 11,5 тисяч виписаних рецептів. Цього року кількість аптек-партнерів зросла до восьми. Лише за перший квартал 2018-го ліки за рецептами отримали 1680 осіб (в середньому по 3 рецепти на пацієнта).
Загалом у Черкасах у 2017 році виписали понад 80 тисяч рецептів на відшкодування вартості ліків для майже 39 тисяч пацієнтів. Середня знижка на один рецепт становила 61 гривню, тоді як пацієнт сплачував в середньому 126 гривень. Отже, заощадження сягає половини вартості препарату.
Діапазон знижок варіюється від 9 копійок до 311 гривень. Безкоштовно можна отримати 34 позиції з понад двохсот запропонованих.
Щомісячна економія – сотні гривень
69-річна черкащанка Наталія Іяс задоволена програмою, адже отримує ліки одразу за двома напрямками – для лікування серцево-судинних захворювань та діабету ІІ типу. Економія для неї відчутна.
У разі відсутності препаратів в аптеках пацієнти можуть звертатися на «гарячу лінію». Інформація передається до медичного закладу, який має вирішити ситуацію. Якщо аптека не справляється з попитом або продає мало ліків, невикористані кошти можуть бути переведені іншим аптекам за додатковою угодою. Михайло Шевченко зазначає, що минулого року такі звернення були, але з часом аптеки адаптувалися до потреб пацієнтів.
Кошти аптекам розподіляються спочатку орієнтовно, а потім коригуються за фактичним використанням.
— Щотижня ми подаємо звіти до Департаменту охорони здоров’я щодо кількості виписаних рецептів та пацієнтів. Щомісяця отримуємо від аптек детальні рахунки із зазначенням кількості, вартості, виробника та загальної суми відшкодування. Усе це звіряємо з рецептами та проводимо відшкодування, — пояснює Михайло Шевченко. — Цього року наш ЦПМСД розподілив 600 тисяч гривень на аптечну мережу. Якщо протягом року кошти не будуть використані, їх можна перевести на іншу аптеку.
Більше імпортних та комбінованих препаратів
Існують і недоліки програми. Обмеження лише українськими виробниками та доволі вузький асортимент препаратів. Хоча у 2018 році перелік розширили зі 198 до 239 найменувань, більшість із них – це варіації одного й того ж препарату від різних вітчизняних виробників. За понад двома сотнями брендів стоїть лише 16 препаратів від серцево-судинних захворювань, два – для діабетиків і три – для астматиків.
– Кардіолог попередив, що потрібного мені препарату «Берліприл» (німецького виробництва, близько 400 гривень за упаковку) у програмі «Доступні ліки» немає, – розповідає мешканка Шполи Світлана Коваль. – В аптеці запропонували український «Еналаприл» за 14 гривень, але він мені не підходить. Так само не змогла скористатися програмою моя мама – гіпертонік, і сусідка з проблемами тиску.
За словами Михайла Шевченка, препарати з переліку «Доступних ліків» призначені для попередження ускладнень або підтримки пацієнтів без супутніх хвороб. Якщо ж хвороби комбінуються або мають складний перебіг, потрібні комбіновані або сильніші препарати. Крім того, існує індивідуальна чутливість до компонентів. Тому програма «Доступні ліки» підходить не всім.
Лікар пригадує пілотну програму часткового відшкодування (90% або менше) витрат на ліки від гіпертонії, що діяла з 2012 до 2014 року. За той час показники захворюваності на інсульт знизилися на 18,1%. Проте виникали проблеми з фінансуванням. Розширення програми на лікування діабету та астми у 2015 році не знайшло фінансування в держбюджеті.
Відновлення та розширення програми зумовлене тим, що смертність від серцево-судинних захворювань в Україні становить 65% від загальної смертності. Щонайменше мільйон осіб страждає на діабет ІІ типу, 210 тис. – на бронхіальну астму. Цього року планують поширити програму на виразки шлунково-кишкового тракту, депресивні стани та анемію вагітних у першому триместрі.
Ні дійти, ні доїхати – що робити селам без аптек?
Ще однією проблемою є «прив’язка» рецептів до певних територій. У місті аптеки є на кожному кроці, а от у селах за отриманням ліків зі знижкою доводиться долати десятки, а то й сотні кілометрів.
Не краща ситуація і в новостворених об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), що об’єднують кілька сіл без аптек.
У Соколівській ОТГ на Жашківщині, де проживає понад 3,5 тисячі людей, громада об’єднує 4 села, але аптеки є лише в одному. «У нас є лише дві аптеки – державна та приватна. Наразі домовляємося з приватним підприємцем про розширення мережі до чотирьох, щоб хоча б одне місце продажу ліків було в кожному населеному пункті», – коментує голова Соколівської ОТГ Олександр Міщенко.
Поки гроші дійдуть на місця
Протягом квітня-листопада минулого року пацієнти отримали ліки за майже 12 мільйонами рецептів на суму понад 500 мільйонів гривень. Середній розмір відшкодування за рецептом становив близько 45 гривень. Кількість куплених ліків зросла на 80%, проте українці надавали перевагу дешевшим препаратам з вищою часткою державного відшкодування.
На цей рік у державному бюджеті передбачено 1 мільярд гривень, що на 300 мільйонів більше, ніж у 2017-му. Однак на шляху грошей з державного бюджету до аптек виникає чимало перешкод.
На початку року в деяких регіонах ліки не можна було отримати через затримки з перерахуванням державних коштів. За словами в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, станом на 2 лютого 2018 року лише у трьох областях (Волинській, Закарпатській та Луганській) фінансування було оперативно направлено в райони. У дев’яти областях кошти надійшли протягом двох тижнів, а переважна більшість муніципалітетів отримала їх лише наприкінці січня. Найпізніше кошти перерахували в Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Полтавській областях.
У Черкасах додатковим бар’єром стало несвоєчасне ухвалення бюджету.
Як у світі?
Державне регулювання ринку медикаментів – поширена практика у багатьох країнах. Уряди впроваджують власну політику у фармацевтичній галузі, використовуючи різні інструменти для досягнення цілей, пов’язаних з громадським здоров’ям, економією коштів та соціальною справедливістю. Наприклад, у Британії державна політика спрямована на фінансову підтримку невеликих аптек, які забезпечують доступ до ліків у багатьох місцевостях.
Оскільки жодна держава не може зробити всі ліки безкоштовними, на допомогу приходить фармакоекономіка – дисципліна, що вивчає оптимальну фармацевтичну політику з точки зору суспільного здоров’я, співставляючи вартість та ефективність ліків. Базовою одиницею виміру є «рік життя, скоригований на якість» (QALY). Це дозволяє порівнювати ефективність препаратів від різних хвороб. Наприклад, препарат, що продовжує життя на 10 років, але з низькою якістю життя (коефіцієнт 0,5), дає 5 QALY. Лікування, що гарантує 7 років цілком здорового життя, має вищий показник ефективності.
Австралія першою почала використовувати фармакоекономічний аналіз для прийняття рішень щодо субсидування ліків у 1993 році. Згодом цей досвід перейняли інші англомовні країни, Скандинавія, а тепер і Україна.
В Австралії схема покриває більшість ліків для профілактики та лікування широкого спектру захворювань, тоді як в Україні програма охоплює лише три хвороби.
«Це один із можливих підходів, який практикують у бідних країнах, що потерпають від епідемії певних хвороб. Наприклад, у Бразилії держава безкоштовно роздає ліки від ВІЛ/СНІДу, вважаючи це першочерговим завданням», – коментує аналітик ГО «Український центр європейської політики» Денис Горбач. – «Часто держава категоризує ліки за ступенем їхньої «необхідності», вибудовуючи політику так, щоб максимально покривати потребу в базових препаратах, як це роблять в Італії. У більшості випадків перелік ліків, що підлягає реімбурсації, оприлюднюють, але бувають і винятки. Наприклад, у Німеччині уряд склав список препаратів, витрати на які не відшкодовуються, роблячи відшкодування загальним правилом».
Україна тільки починає налагоджувати систему реімбурсації ліків. Щоб наблизитись до світової практики, потрібно розширювати список препаратів та впроваджувати гнучкіші методи компенсації. Чиновникам від медицини слід орієнтуватися на конкретні цілі, зокрема на профілактику. Наприклад, боротьба з тютюнопалінням у Франції, де уряд компенсує витрати на замінники тютюну до 150 євро на рік для тих, хто кидає палити. Адже, як кажуть лікарі, попередити легше, ніж лікувати.
За матеріалами: zmi.ck.ua