Сьогодні в господарських магазинах можна знайти величезну кількість різних кухонних гаджетів на всі випадки життя. Однак радянське начиння, до якого наші мами та бабусі досі ставляться з любов'ю та трепетом, викликає особливі почуття та емоції. Розповідаємо, якими штучками родом із СРСР деякі господині із задоволенням користуються досі. Може, треба взяти з них приклад?
Ручний міксер
Прилад з'явився десь у 80-х роках, що значно полегшило кулінарну долю господаркам, які багато років безуспішно намагалися збивати яйця із цукром до пишної піни за допомогою виделки. У використанні він був дуже простим: потрібно було крутити міксер за ручку та із задоволенням стежити за тим, як дві насадки збивають яйця або не дуже густе тісто.
Сучасні електричні міксери можуть існувати як окремо, так і у складі, наприклад, комбайна або занурювального блендера з кількома насадками, що дуже зручно. Зазвичай за такими гаджетами ганяються господині, які обожнюють випічку або просто проводять багато часу на кухні, експериментуючи з різними стравами.
М'ясорубка
Погодьтеся: жодна електрична м'ясорубка не зрівняється за надійністю та практичністю з чавунною помічницею радянської господині. Такий кухонний пристрій був у кожній родині, і жінки не могли натішитися на нього. Найкращими вважалися м'ясорубки, які виготовили 1967 року на Каслінському заводі архітектурно-мистецького лиття. Вони й досі лежать на деяких сучасних кухнях. І не просто лежать, а ще й активно експлуатуються.
Радянські м'ясорубки можна було використовувати не лише за прямим призначенням – для подрібнення м'яса – але також для пюрування овочів та фруктів. А деякі господині навіть пропускали через неї тісто для приготування домашньої локшини. Прилад дуже важко було зашкодити. Єдиною поломкою вважалося лезо, що затупилося.
Пельменниця
Отже, необхідну кількість фаршу за допомогою м'ясорубки отримали, тепер можна приступати до приготування пельменів. Якщо господині потрібно було здивувати гостей своєю кулінарною майстерністю, вона ліпила їх вручну, щоб кожен здавався витвором мистецтва. А от коли стояло завдання нагодувати велику родину, на допомогу приходила пельменниця. Вона значно полегшувала працю та прискорювала процес. Потрібно було лише розкотити тісто, укласти начинку в гніздо, накрити все другим пластом і розкачати качалкою. Отак за три хвилини була готова величезна партія пельменів. Набагато швидше ніж ліпити кожен вручну.
Вафельниця
Ось вона, красуня, на фото: важка та безсмертна, перевірена часом. Все, що потрібно було зробити радянським господаркам – поставити її на плиту або гарячу піч, розжарити до потрібної температури, залити тісто і випікати вафлі за заповітним рецептом. Ласощі виходили чарівними: ніжними, ароматними, красивими золотистими кольорами. Отримати щось подібне із сучасних вафельниць практично неможливо. Напевно, саме тому деякі жінки продовжують скористатися радянським екземпляром.
До речі, в СРСР можна було знайти й електричну модель – вставив вилку у розетку та пеки хоч сотню вафель без допомоги газової плити. Обидва варіанти були неймовірно важкими, що не дивно, адже завдяки товстим стінкам вафельниці могли тримати потрібну випічку високу температуру.
Каструля-скороварка
Так-так, скороварки є винаходом XXI століття, ними активно користувалися ще період СРСР. Звичайно, зовнішній вигляд приладу сильно відрізнявся від сучасних екземплярів, проте сенс був тим самим. Каструлі-скороварки почали виготовляти у 1965 році, і перші екземпляри розліталися як гарячі пиріжки. На жаль, далеко не кожна господиня могла порадувати себе кухонним приладом, оскільки вони були в дефіциті. На щастя, за кілька років усе змінилося: до виробництва підключилися оборонні підприємства, і було налагоджено масовий випуск виробів.
З того часу скороварку мріяла отримати у подарунок кожна жінка. Особливо вони були потрібні зайнятим жінкам, які затримувалися допізна на роботі і не завжди встигали приготувати повноцінну вечерю. У скороварці можна було зварити картоплю чи моркву за десять хвилин, буряки для салату – за 30 хвилин та м'ясо – за 40 хвилин.
Сифон
Якщо у ваших батьків такого приладу не було, то їхні друзі точно мали. Робити газовану домівку було дуже здорово – виходило навіть краще, ніж в автоматах. У Радянському Союзі випускали відразу кілька варіантів сифонів, що відрізняються за дизайном, проте принцип роботи був однаковим. У прилад потрібно було залити холодну воду з-під крана, вставити балончик із СО2 у спеціальну кишеньку, а потім вкрутити його, щоб проткнулася захисна мембрана та вуглекислий газ потрапив у посудину. Після цього відбувалася магія – звичайна вода перетворювалася на шипучку! Щоб зробити її солодкою, господині додавали варення чи сироп. Так виходив неймовірно смачний домашній лимонад.
Ситечки
Якщо ви дивилися радянську комедію Леоніда Гайдая «12 стільців», то напевно пам'ятайте, як Остап Бендер пропонував Еллочці-людожерці чайне ситечко в обмін на один із стільців. Його використовували дуже цікавим способом: підвішували до кінчика маленького чайника на зразок кошика і наливали через нього заварку. У деяких господарок були круглі ситечки на ланцюжках у вигляді маленького будиночка чи серця. За способом застосування вони нагадували сучасні: потрібно було закласти в кулю заварку, клікнути і опустити в кухоль з окропом. Не всі вироби були металевими, траплялися й керамічні. А взагалі радянські ситечки можна було розділити на дві великі групи: ті, в яких заварювався чай, і ті, через які заварка проціджувалась. Кожен вибирав найзручніший для себе варіант.
Однак на радянській кухні можна було знайти ситечко не лише для чаю. Були для просіювання борошна, для проціджування морсу та бульйону. Загалом господині були «озброєні» від і до.
Чудо-пекти
Круглу металеву каструльку можна було замовити тільки через Посилторг, і багатьом господаркам вона сміливо заміняла духовку. Спочатку цей виріб передбачався як форма для солодкої та несолодкої випічки, проте винахідливі радянські господині використовували її для запікання риби, гасіння м'яса та овочів. Для того, щоб чудо-піч працювала, її потрібно було поставити на газову або електричну плиту: гаряче повітря, що поступово проникає через отвори піддону, нагрівало пристрій, після чого в ньому можна було починати готувати продукти. Регулювати рівень температури допомагали бічні отвори. Спочатку їх закривали, а через 20 хвилин відкривали, повертаючи кришку навколо осі. Це потрібно для того, щоб страва пропеклася рівномірно.
Яблукорізка, вирізалка серцевини та прилад для видавлювання кісточок
Ці кухонні прилади були воістину незамінними для жінок, які любили проводити літо на дачі за консервацією або були фанатичними кулінарами. Без них не обходилося приготування компоту, варення, випічки та інших страв. Пристрої допомагали одним махом розрізати яблуко на часточки, дістати з нього серцевину, видалити кісточки з вишень або черешень. До речі, сьогодні яблукорізка та витягувач серцевини трансформувалися в один прилад – дається взнаки любов до багатофункціональних кухонних гаджетів.
Джерело: https://novate.ru/blogs/030222/61992/
Источник: zefirka.net
