Не встигла відгриміти Друга світова, як в британському Об’єднаному штабі планування при військовому кабінеті розпочали розробку проєкту чергової війни – цього разу з Радянським Союзом. Розпорядження на підготовку операції із загарбання території союзника, який нічого не підозрював, було видано у квітні 1945 року Вінстоном Черчиллем. Британський прем’єр-міністр був впевнений – після виведення американських військ росіяни окупують всю Європу, встановивши в ній свій комуністичний режим.
Яка мета створення і що передбачав проєкт Unthinkable («Неймовірне»)
5 березня 1946 року Вінстон Черчілль виголосив промову, яка поклала початок холодній війні.
План під умовною назвою Unthinkable («Неймовірне») розроблявся як атакуюча операція Великої Британії із залученням Сполучених Штатів проти СРСР. Ціль агресії полягала: спочатку у силовому витісненні радянської армії зі звільнених нею польських земель, а потім у вторгненні на землі союзника.
Для раптового блискавичного нападу, запозиченого у німецько-фашистських теоретиків, планувалося задіяти не тільки англо-американські війська, але і польські, угорські, і навіть нерозформовані німецькі дивізії, що знаходилися в західній частині Європи. Проєкт розроблявся за умов суворої таємності і на тлі показної доброзичливості по відношенню до радянської сторони. Підготовка до Третьої світової почалася майже за місяць до того, як Німеччина підписала Акт про капітуляцію, офіційно визнавши поразку у Другій світовій.
«Росіяни не підуть на поступки, їм потрібна вся Європа»: або як США і Британія готувалися атакувати СРСР
Трумен підтримував проєкти Черчілля.
До двадцять другого травня 1945 року розробка Unthinkable була завершена – практично за лічені тижні проєкт отримав остаточний вигляд. Поряд із завданнями операції, у ньому давався опис поточної ситуації, перераховувалися задіяні сили, передбачалися можливі результати після певних ударів західних і американських союзних військ.
Також тут був і додаток з додатковою інформацією. Він містив картографічний матеріал, а також дані про розташування західних військ і частин «російської армії» (саме така назва застосовувалася в англійських документах замість найменування Червона Армія). Основна загальнополітична задача операції полягала в силовому нав’язуванні Радянському Союзу волі Великобританії та США щодо майбутнього Польщі. При цьому розробники операції не виключали, що зона зіткнення вийде за межі зазначеної території – аж до Архангельська і Сталінграда, куди прагнув повалений Гітлер, реалізуючи план «Барбаросса».
Передбачалося, що сухопутна кампанія почнеться з двостороннього наступу: північною лінією Штеттін, Шнайдемюль, Бидгощ; і південною – Лейпциг, Котбус, Познань, Бреслау. Разом із чинником несподіванки ставки робилися на масовані танкові атаки та підтримку їх бомбовими ударами авіації. Щодо чисельності військ, то в операції англійці планували задіяти близько 83 дивізій, загальна кількість яких перевищувала мільйон бійців.
Хто передав у Москву інформацію про операцію «Неймовірне»
Телеграма від агента Х викликала у Сталіна реакцію здивування і безліч запитань…
Відповідно до нещодавно розсекречених документів з архіву Головного розвідувального управління, про задуми Черчілля Йосип Сталін дізнався 18 травня: саме в цей день Кремль отримав телеграму з грифами «Блискавка» і «Цілковито таємно». Строго конфіденційні та термінові відомості, які передав у Центр з Британії військовий аташе генерал-майор Скляров, були отримані секретним агентом з кодовим ім’ям Х.
За інформацією агента, чиї справжні дані досі зберігаються в суворій таємниці, у Великій Британії почалася підготовка до війни з Радянським Союзом. Для цих цілей, за вказівкою прем’єр-міністра, військовими фахівцями – генералами Піком і Томпсоном, полковником Танджі, заступником начальника відділу планування полковників Баррі та іншими авторитетними співробітниками – ведеться прискорена розробка проєкту «Неймовірне».
Важливі повідомлення, пов’язані з операцією нападу на СРСР, не були єдиними повідомленнями агента Х. Відомо, що за час війни надсекретний агент передав безліч інших, не менш цінних відомостей.
Чому не було реалізовано проєкт Черчілля
Вінстон Черчілль та Йосип Сталін.
Готовий проєкт повинні були затвердити високопоставлені військові; восьмого червня 1945 року вони винесли свій, невтішний для Черчілля висновок. На думку вищих штабістів, для сухопутної операції нападу потрібно значно більше сил, ніж було в наявності. Так, американські та західні війська могли протиставити 264 радянським дивізіям лише 103 рівноцінних за чисельністю частини, а 11 742 літакам СРСР лише 8 798 одиниць західної повітряної техніки – нехай навіть і з подвійною перевагою у плані стратегічної авіації. Безперечну, але в даному випадку непотрібну перевагу, англо-американці мали лише на морі.
На основі оцінки розстановки сил, британське командування зробило два висновки: про неможливість швидкого завершення війни і про брак військових сил у разі її тривалого ведення. Крім того, тотальна війна потребувала значних коштів і непохитної надійності союзників. Американці ж у цей час мали проблеми з японцями, і вважали першочерговим завданням досягнення успіху саме в тихоокеанському напрямку.
До речі, самі американці не виявляли бажання вплутуватися у війну з СРСР на даному етапі. Вони займалися випробуванням атомної бомби, яка обіцяла їм небачену військову перевагу, і танцювати під британську дудку вже не дозволяли амбіції. До того ж потрібно було розбити Квантунську армію і їм була потрібна допомога радянських збройних сил.
У результаті Черчілль погодився з доказами своїх та американських військових, але не відмовився від самої ідеї: він доручив переробити проєкт, зробивши його в оборонному варіанті. На думку сера Вінстона, після відходу американців з Європи, росіяни могли просунутися до Північного моря і Атлантики, з метою захоплення Британських островів. Втім, сам Черчілль навряд чи був впевнений у такому розвитку подій – розпоряджаючись доопрацювати план, він заявив: «Залишивши операції колишню кодову назву, ми розуміємо, що нова версія проєкту є попереднім начерком до того, що швидше відноситься тільки до гіпотетичної ймовірності…».
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/080720/46908/
Источник: zefirka.net
