Приблизно в середині 60-х уряд СРСР вже уважно придивлялося до навколоземної орбіти. Розвідка донесла про існування американців проекту MOL. Така космічна станція мала вміти як вести радіотехнічну розвідку, а й керувати бойової технікою безпосередньо з орбіти. Звичайно, країна Рад не могла залишитися осторонь: в ОКБ-52 під керівництвом Челобея почалася розробка власної бойової станції.
Страхування від нападу
Такому важливому космічному апарату був потрібний захист. У СРСР боялися, що американці зможуть просто вкрасти нову станцію прямо з орбіти і тому проект «Діамант» вирішили оснастити модифікованою гарматою конструкції Нудельмана-Ріхтера, НР-23. Вже друге покоління ОПС (орбітальних пілотованих станцій) передбачалося озброїти серйозніше: система «Щит-2» та дві ракети «космос-космос» мали налякати будь-якого ворога.
Безпілотник із зубами
В ОКБ-52 спочатку мали намір проектувати станцію з урахуванням космонавта-пілота. Але роботи у цьому напрямі довелося припинити 1978 року, і вже ЦКБМ розпочали розробку безпілотної станції. Окрім гармат, на космічний апарат змонтували систему радіолокаційного дистанційного зондування Землі.
Птах без крила
На початку 1981 автоматична станція ОПС-4 була повністю готова до старту. Однак, машина мала ще кілька років припадати пилом у цехах біля космодрому Байконур — численні затримки виникали вже з суто економічних причин.
Технічні характеристики
Маса: 18.55 т
Розміри: 15 м
Діаметр: 4,5
Потужність: 2,4 кВт
Джерела живлення: сонячні батареї 86 кв.
Орієнтація: тривісна
Термін активного існування: 30 міс.
Озброєння: великокаліберна гармата НР-23
Перший запуск
Але проект не закинули. 29 листопада 1986 року з космодрому Байконур було зроблено першу спробу запуску бойової станції до космосу. На той час проект називався вже «Алмаз-Т». На жаль, у ракети-носія «Протон» відмовили системи управління і навколоземна орбіта знову опинилася без надійного комуністичного варти.
Поїхали!
Через рік, 25 липня 1987 року, запуск все-таки відбувся. Автоматичну станцію з метою секретності знову перейменували на «Космос-1870» і закинули у космос. Станція справді виявилася корисною: отримані з неї радіолокаційні зображення земної поверхні, отримані з супутника, були використані на користь оборони та економіки СРСР.
Кінець зоряних війн
Чергова модифікація ОПС («Діамант-1»), була виведена на орбіту 31 березня 1991 року. ОПС оснастили найсучаснішою на той момент бортовою апаратурою, а для захисту встановили той самий великокаліберний кулемет НР-23. За задумом, на бойовому посту станцію мав змінити «Алмаз-2», але плачевний стан економіки Росії після розпаду СРСР не дозволив продовжити розвиток програми. Принаймні офіційно у нас на орбіті бойових станцій немає. Офіційно.
Джерело: http://dnpmag.com/2016/12/27/almaz-boevaya-sekretnaya-kosmicheskaya-stanciya-sssr/
Источник: zefirka.net
