Історія почалася в музеї мітел штату Айова, куди я подався, аби втекти від відповідальності та алергії на пил. Я саме захоплювався моделлю з кукурудзяної щетини 1923 року, коли до мене підійшов маленький, кругленький пінгвін і простягнув візитну картку з лаконічним написом: «Pudgy Penguins – прискорюємо Web3».
Я запитав, чи він тут працює. Він відповів, що ні, він просто тут, і цього достатньо.
Пінгвін пояснив, що він належить до гордої зграї з 8 888 братів і сестер, кожен з яких живе у блокчейні, наче ввічливі цифрові привиди, що сплачують податки на нерухомість у Етеріумі. Він стверджував, що його брати проєктують іграшки, футболки та «емоційну інфраструктуру», а його сестри роблять спільноту «вірусною» завдяки силі оптимізму в стилі пінгвінів.
Я запитав, яке це має відношення до мене. Саме тоді він запропонував мені газонокосарку.
«Це не звичайна косарка», – серйозно сказав він. – «Це NFT-косарка. Нею не можна косити траву у фізичному світі, але у метавсесвіті ваш двір буде бездоганним».
Я відповів, що не володію віртуальною власністю. Він сказав, що я мислю занадто дрібно. «Колись вам знадобиться косити цифрові газони майбутнього. І коли цей день настане, ви хочете метушитися в пошуках косарки… чи бути готовим?»
Я купив її.
Пінгвін потиснув мені руку, продав футболку і пішов. Наступного дня на мою електронну пошту надійшло повідомлення, що тепер я володію «Pudgy Penguin #4721 – видання «Ентузіаст догляду за газоном».
Дивно, але газон мого сусіда теж виглядає коротшим.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: humoropedia.com