Добре знайома нам за фривольними анекдотами про поручика Ржевського фраза «Гусари грошей не беруть!» з'явилася не за примхою літератора чи автора жартів, а волею монаршої особи. Вона має цікаву та цілком реальну історію, яка сама могла б стати пікантним анекдотом із життя бравих гусарів.
Автор вислову «Гусари грошей не беруть!» — сам государ імператор Павло I. І сказав він його з цілком серйозного приводу — справа стосувалася честі та гідності трьох блискучих гусарських офіцерів, яких звинуватили в шахрайстві за дуже цікавих обставин.
Почалася ця історія у будинку сестри відомого російського натураліста Павла Георгійовича Демидова, яка вийшла заміж за генерала Лаврова. Генерал був ще не старий і любив карткові ігри, галасливі компанії та гомеричні пиятики. За всіма цими приємними турботами він зовсім забував про пані Лаврова, яка була змушена шукати втіхи на боці.
Молода й забезпечена дама швидко знайшла споріднені душі одразу у трьох гусарах Конногвардійського полку — відчайдушних, дотепних та неймовірно привабливих. Усі троє дуже намагалися скрасити самотність генеральші, за що вдячна жінка вирішила заохотити їх грошима.
Пані Лаврова видала кожному коханцю вексель на 30 тисяч рублів із непристойно великого сімейного бюджету. Незважаючи на те, що для багатія-генерала сума була некритичною, він поцікавився, на що саме її витратила дружина. Тим більше, що чутки про її романи на боці вже не раз досягали генеральських вух і момент для серйозної розмови був цілком підходящим.
Кажуть, що романи дружини не викликали у бравого вояки особливих питань, а ось за витрачені гроші він вимагав суворого звіту. Факт передачі величезної на той час суми якимось завзятим гусарам довів Лаврова до несамовитості. Генерал не повірив, що у світі є жінка, яка готова заплатити за тілесні втіхи такі гроші і вбила собі в голову, що гусари підробили векселі.
Ошуканий чоловік вирішив, що векселі були на 3 тисячі рублів, а вульгарні ловеласи просто намалювали на кожному по нулю. Недовго думаючи, генерал написав скаргу до Сенату, який пішов назустріч Лаврову і визнав цінні папери фальшивими, а гусар шахраями. Усіх трьох розжалували з офіцерів і засудили до ув'язнення.
Судове засідання у Сенаті
На щастя, справедливість у світі є і цього разу вона перемогла завдяки втручанню самого Павла I. Дізнавшись про обставини справи, пан наказав не чинити стосовно обвинувачених жодних дій до повного завершення розслідування в полковому суді.
Микола Саблуков, командир гусарського ескадрону, до якого були приписані коханці пані Лаврової, запропонував відкинути всі пристойності і звернутися за поясненнями до самої велелюбної та щедрої дами. Та охоче підтвердила, що виписала векселі саме по 30 тисяч карбованців та погодилася свідчити проти чоловіка. Подальша доля подружжя Лаврових нам невідома, а ось із гусарів суд ухвалив зняти всі звинувачення та відновити їх на службі.
Імператор Павло І
Але ті рано раділи. Імператор урятував їх від тюремних казематів, а, можливо, і каторги, але в рядах Конногвардійського полку бачити більше не захотів. Він власноручно підписав документ про їхнє звільнення і, як стверджують історики, сказав при цьому крилату фразу «Гусари грошей не беруть». Втім, очевидці писали, що Павло I був обурений і багатословний. Але все ж таки суть його мови зводилася до того, що офіцерам не варто брати гроші з дам за амурні втіхи.
Потрібно сказати, що гусари, яких усі звикли ідеалізувати, були не завжди шляхетними та велелюбними героями. Були серед них і дуже неприємні особистості, такі як великий російський поет і письменник М.Ю. Лермонтов.
Источник: zefirka.net
