Пригадую випадок, який, здається, зруйнував мою репутацію цілком нормальної людини.
Завітали ми з дружиною до її родичів. Посадили нас за стіл, налили супу, поставили сметану. Поряд зі сметанником — ложка, щоб кожен собі насипав.
І тут один із родичів бере цю спільну ложку, набирає нею сметани в свою тарілку, а потім… ретельно облизує! І простягає мені, мовляв: “Чисто! На, користуйся”.
У мене аж думка промайнула:
— А ви так весь посуд миєте?
Спитати не наважився, але апетит як рукою зняло. Їсти того дня я так і не став, за що мене, звісно, записали в диваки. Ну, та й хай, я не вперше в такому статусі.
Так, я, вибачте, бридкий. Мені не подобається ділити чужі слини за обіднім столом. Знаю, знайдуться ті, хто скаже:
— Ти, хлопче, зажерся! Живеш надто добре! Ось ми гуртом з одного кухля, однією ложкою з казана їмо, і ніхто не вередує.
Згоден, всяке буває, але я й ніколи не вважав себе чимось кращим за інших. Однак елементарні правила гігієни вдома — це ж не вищий пілотаж. І мені, якщо чесно, дико, коли хтось пропонує свої “обслинені” кухлі, ложки чи тарілки.
Навіщо я це розповідаю? Хочу спитати вас, як ви ставитеся до спільних ложок, кухлів і тарілок?
Я ж бо неодноразово бачив, як за столом сидять шановні люди, з вищою освітою, вихідці зі світських родин, і при цьому спокійнісінько їдять своєю ложкою зі спільних салатниць. Може, це нормально? Може, в мене справді “даху поїхало”? Може, мої старомодні погляди вже давно нікому не потрібні? Розкажіть, як у вас із цим, хочеться розібратися об’єктивно.
Забув додати. Після моєї делікатної відмови “обслинена” ложка повернулася назад у сметанник. Смачного всім.