Глобальна аграрна індустрія вступає у 2026 рік у стані високої невизначеності. Головними факторами, що формували галузь протягом останніх 12 місяців і продовжуватимуть тиснути на неї надалі, стали торговельні обмеження, тарифні протистояння та геополітична нестабільність. Для України, як одного з ключових постачальників продовольства, ці виклики означають необхідність радикальної перебудови стратегії експорту та прискореної цифровізації полів.
Експерти зазначають, що 2025 рік став «роком повернення протекціонізму». Запровадження нових мит на сільськогосподарську продукцію між ключовими гравцями – США, Китаєм та ЄС – докорінно змінило логістичні ланцюжки.
Сільськогосподарська галузь добре знайома з волатильністю. Потрясіння на одному кінці ланцюжка поставок сільськогосподарської продукції можуть поширюватися з одного кінця світу на інший. Однак волатильність у 2025 році була іншою. Основним джерелом був не пандемія, війна чи екологічна катастрофа, а зміна торговельної політики США, яка створила невизначеність у всьому ланцюжку поставок сільськогосподарської продукції та для лідерів індустрії.
Фермери в усьому світі змушені адаптуватися до того, що традиційні ринки збуту закриваються або стають економічно невигідними через додаткові податки. Ключові виклики, що сформували 2025 рік, були наступними:
- Торгові війни – взаємні обмеження на поставки сої, кукурудзи та м’яса між провідними економіками світу.
- Зміна цін на ресурси – висока волатильність цін на енергоносії та добрива, спричинена геополітичними конфліктами.
- Кліматичний тиск, зокрема екстремальні погодні явища, що накладаються на економічні труднощі, знижуючи рентабельність господарств.
У 2025 році торговельні альянси перебудувалися на тлі невизначеності – Бразилія зблизилася з Китаєм, і навпаки. Оскільки Китай скорочує імпорт американської сої на користь Бразилії, фермерам доведеться ретельно обміркувати свої плани на наступний рік, адже збереження сої та перехід на нову культуру пов’язані з ризиками.
У листопаді США налагодили нові торговельні відносини з Аргентиною, Еквадором, Сальвадором та Гватемалою – з ключовими положеннями щодо сільськогосподарських товарів. Це відбувається на тлі розгляду адміністрацією Трампа можливості військових дій у Венесуелі. У той же час, в інших країнах Латинської Америки блок країн під назвою Меркосур прагнув укласти торговельну угоду з Європейським Союзом (ЄС), яка готувалась 26 років. Ціллю угоди між Меркосур та ЄС є збільшення двосторонньої торгівлі та інвестицій, створення більш передбачуваних правил торгівлі та заохочення сталого розвитку. Франція та Італія висловили стурбованість щодо того, як угода вплине на їхні сільськогосподарські галузі, тоді як президент Бразилії заявив, що якщо ЄС не підпише угоду зараз, він не підписуватиме жодної іншої угоди з блоком протягом свого терміну.
Попри похмурі прогнози щодо торгівлі, видання зазначає, що волатильність ринку стимулює впровадження AgTech-рішень. Фермери дедалі частіше інвестують у технології точного землеробства, штучний інтелект та автоматизацію, щоб мінімізувати витрати та залежність від зовнішніх факторів.
«Волатильність стала новою нормою. У 2026 році виграє той, хто зможе найшвидше оптимізувати внутрішні процеси за допомогою даних, оскільки зовнішні ринки залишатимуться непередбачуваними», – зазначають аналітики.
Аналіз показує, що агровиробникам варто готуватися до подальшої фрагментації світових ринків. Очікується посилення регіональних торгових угод, які прийдуть на зміну глобальним правилам СОТ. Для аграріїв це означає необхідність диверсифікації культур та пошуку нових нішевих ринків збуту.