У серці амазонських джунглів на території Перу виявлено киплячу річку, яка з незрозумілих причин досі залишалася невідомою науці. Річка довгий час вважалася вигадкою, частиною перуанських легенд, і коли геофізик Андрес Рузо (Andrs Ruzo) почув її існування, то подумав, що це неможливо. Однак згодом він побачив цю річку на власні очі.
Вперше Рузо дізнався про існування річки від свого діда, який розповів йому історію, як іспанські конкістадори вбили останнього правителя інків. Після страти завойовники вирушили до амазонських джунглів у пошуках золота. Після повернення вони розповідали історії, що леденять душу, про отруєну воду, зміїв, пожираючих людей, і річку, в якій можна зваритися живцем.
Думки про киплячу річку розбурхували уяву маленького Рузо. Коли ж він подорослішав і почав вивчати геофізику в Південному методистському університеті в Далласі, то спалахнув ідеєю відшукати цю річку.
Індіанський шаман – зберігач киплячої річки.
Я постійно ставив собі одне й те саме питання. Чи могла існувати та кипляча річка? Я запитував про це своїх колег в університеті, в урядових структурах, у нафтогазових та вугледобувних компаніях, і отримував одну й ту саму негативну відповідь. І у цьому немає нічого дивного. Гарячі річки існують у природі, але зазвичай розташовуються поблизу вулканів».
Друга згадка про річку наздогнала Рузо через дванадцять років, коли під час сімейної вечері про неї заговорила його тітонька: «Я була там, Андресе. Я купалася у цій річці». Незабаром, незважаючи на весь скептицизм Рузо, вони разом вирушили до амазонських джунглів, у регіон, розташований далеко від найближчого вулканічного центру. Морально вчений був готовий знайти щось, схоже на тепле джерело, але те, що йому відкрилося, перевершило всі його очікування.
На священних землях індійського племені ашанинка Рузо виявив річку з окропом довжиною приблизно 6 кілометрів з максимальною шириною русла – 25 метрів, і глибиною – 6 метрів. Вода в річці досить гаряча, щоб заварити чай, а на деяких ділянках досягає температури кипіння. «Зануривши у воду руку, я одразу отримав опік третього ступеня. Якби я впав у неї, я запросто міг би загинути».
Загибла жаба. «Я бачив, як у річку падали всілякі живі істоти. Коли вони потрапляють у воду, першими згасають очі. Очні яблука дуже швидко стають молочно-білими. Спочатку вони намагаються випливти, але їх тканини відмирають, вони втрачають силу, і врешті-решт течія відносить їх геть».
Як згодом з'ясувалося, гаряча вода надходить у річку з розлому земної кори.
«Гаряча вода циркулює за розломами в земній корі, подібно до крові за венами та артеріями. І там, де ці артерії підходять надто близько до поверхні Землі, ми маємо різні геотермальні об'єкти: фумароли, гарячі джерела або, як у нашому випадку, річку, що кипить».
Рузо вважав своїм обов'язком врятувати річку, і він працює у цьому напрямі. Дерева в окрузі вирубані лісозаготівельниками, і якщо не вжити заходів, незабаром ліс зникне повністю.
Источник: zefirka.net
