Дивлячись на це, з дозволу сказати автомобіль, виникає єдине питання – навіщо його взагалі зробили? Звичайно, якби він був виробом якогось рукастого умільця, таке питання і не виникло б, адже за таких розкладів – господар пан, свою машину створює як хоче і як бачить, але це диво вироблялося серійно протягом восьми років.
Самохідна кабінка з гучною назвою Mini Comtesse (Графіня, у перекладі з французької) з'явилася 1973 року, у розпал нафтової кризи. Ще наприкінці шістдесятих французький уряд захотів трохи розвантажити дороги у великих містах та популяризувати мікромобілі. Нафтове ембарго лише прискорило цей процес.
Mini Comtesse був гранично простим за своєю конструкцією апаратом, зробленим, що називається, поспіхом з того, що було під рукою. В основі цієї історії лежить рама, зварена з прямокутних труб. У задній частині, там де два колеса є примітивна подоба торсійної підвіски.
Спереду колесо одне, поверх нього встановлений мотоциклетний двигун потужністю 2.5 кінських сил і коробка передач, від якої ланцюговий привід йде до колеса.
Двигунний мотор, з примусовим повітряним охолодженням. Паливо надходить самопливом з бачка, розташованого вище за рівень карбюратора. Все дуже просто. Барабанними гальмами з механічним приводом обладнано лише задні колеса.
Взагалі, розглядаючи цю кумедну конструкцію, я не раз ловив себе на думці – все це дуже схоже на саморобство якихось школярів. Одномісний кузов виготовлений зі склопластику, прикручений до цієї рами і єдина його перевага – під час дощу вода на голову не ллється. Більше кузову похвалитися нема чим.
Багато хто вже помітив, що двері тут відчиняються по-різному. З цим пов'язана цікава історія.
Спочатку двері були лише одна, праворуч, але оскільки триколісна машина лягала на бік дуже часто, то виникав казус. Якщо вона переверталася на лівий бік, проблем не було – водій відчиняв двері, вилазив, ставив цей самокат назад на колеса, обтрушував пил із штанів і їхав собі далі.
Як ви вже здогадалися, якщо коробка завалювалася на правий бік, вибратися з неї вже не виходило. Тому там зробили подібність до аварійного виходу. Дверцята відкриваються вгору, складаючись навпіл. До речі, самі власники частенько встановлювали під кузовом у передній частині невеликі коліщатка від садових візків, тоді «Графіня» ставала стійкішою і не норовила прилягти на бочок при першому ж повороті.
На відміну від повоєнних років, у сімдесятих така техніка вже не користувалася популярністю, тому за 8 років виробництва фірма ACOMA зібрала близько 3 тис. екземплярів цієї кабінки з моторчиком.
Зате в наші дні маловідома «Графіня» має попит у колекціонерів, і ціна за екземпляри, що добре збереглися, може доходити до 10 тис. євро.
Источник: zefirka.net
