Проказа переслідує людство з давніх-давен. Перші свідчення про неї датуються приблизно третім тисячоліттям до нашої ери. Хвороба розкладає живі тканини організму, спотворюючи людей до невпізнання. Тому нітрохи не дивно, що прокажених майже завжди ізолювали чи видворяли геть. Це були знедолені ізгої, до яких ніхто не наважувався наблизитися.
Еліс Болл – американська вчена-хімік.
Збудник хвороби, паличка Хансена, була відкрита у 1873 році, але засоби протидії цій бактерії знайшлися далеко не відразу. Надійні методи лікування могли б з'явитися лише через сім десятиліть після широкого поширення антибіотиків, проте вчена-хімік на ім'я Еліс Болл розробила спосіб, який допомагав людям вже на початку 20 століття.
Еліс народилася в Сіетлі у 1892 році. Вважається, що любов до хімії вона перейняла від діда Джеймса Болла, одного з перших чорношкірих фотографів. Отримання фотографій на той час було непростим завданням, яке задіяло цілу низку хімічних процесів. Можливо, інтерес до них розвинувся у дівчинки, коли вона спостерігала за роботою свого дідуся.
Вищу освіту Еліс здобула у Вашингтонському університеті. Потім вона вступила до аспірантури Гавайського університету і стала першою в історії навчального закладу жінкою, яка отримала ступінь магістра хімічних наук. Дисертацію молодої вченої було присвячено методикам вилучення активних інгредієнтів з лікарських рослин.
Після закінчення університету дівчина почала працювати із Гаррі Холлманом. Цей вчений вивчав масло гіднокарпусу, що являло собою один з небагатьох доступних засобів боротьби з проказою. Воно мало антибактеріальні властивості і століттями застосовувалося в індійській і традиційній китайській медицині для лікування шкірних захворювань.
Однак при зовнішньому використанні олія не відрізнялася особливою ефективністю. Лікарі намагалися вводити його в тканини організму, але воно було занадто густим, тому викликало болючі пухирі. Саме цю проблему намагався вирішити Холлман. Він найняв Еліс Болл, тому що йому потрібен був фахівець, який знався на хімії натуральних продуктів.
Виконуючи поставлене старшим колегою завдання, дівчина виділила активні інгредієнти олії гіднокарпусу та створила придатний для ін'єкцій склад.
Першим етапом розробленої нею технології було омилення – хімічний процес, що використовується, наприклад, при перетворенні жирів в мило і дає спирт як побічний продукт. Він дозволив виділити активні речовини гіднокарпусу у вигляді солей жирних кислот.
Еліс Болл, Якічі Куцунай та Томосо Імаї.
Наступні реакції трансформували в етилові ефіри. Розчиняючи останні, Еліс домоглася легкої їхньої переробки організмом. Отриманий склад зберіг природні антибактеріальні властивості рослини і міг вільно вводитись прокаженим.
То справжній прорив у лікуванні хвороби. Етилові ефіри, виділені дівчиною, виявилися безпечнішими та ефективнішими за будь-які інші засоби, доступні на той час. Після початку широкого їх застосування люди, які страждали на проказу, стали сотнями виписуватися з лікарень.
На превеликий жаль, Еліс Болл померла у віці 24 років у 1916 році, не встигнувши опублікувати результати своїх наукових досліджень. Натомість це зробив її колега, якого звали Артур Дін. Він надав собі досягнення дівчини і навіть не згадав її імені у своїй статті. Цю людину довго вважали розробником революційної технології лікування прокази, проте потім Гаррі Холлман опублікував власну наукову працю, в якій назвав справжнього автора методу.
Але все ж таки визнання до Еліс Болл прийшло далеко не відразу. Лише 2000 року Гавайський університет офіційно встановив меморіальну дошку з її ім'ям. Ще через сім років Болл була посмертно удостоєна відзнаки.
Еліс Болл пішла з життя зовсім молодий, але розроблений нею метод допоміг великій кількості прокажених одужати і повернутися до нормального життя. Він залишався основним засобом боротьби із хворобою аж до 40-х років, коли йому на зміну прийшли антибіотики.
Источник: zefirka.net
