Вчений Лев Зільбер став основоположником радянської медичної вірусології та творцем першої у Радянській Росії вірусної лабораторії. Академік, який отримав міжнародне визнання, лауреат Сталінської премії та ордена Леніна тричі відсидів у в'язницях та таборах СРСР. У 50-ті в ході рентгена грудної клітки Лева Олександровича молода лікар вразилася безлічі зламаних ребер вченого, на що він відповів, що в усьому виною автокатастрофа. На жодному з допитів, незважаючи на найжорстокіші тортури, Зільбер не підписав визнання йому й жодного разу не погодився обмовити колег.
Старший брат автора «Двох капітанів», співробітник сипнотифозного відділення та скрипаль московських ресторанів
Лев Зільбер та Зінаїда Єрмольєва. /Фото: f23.ifotki.info
Славетний і водночас трагічний життєвий шлях Лева Зільбера починався у сім'ї семінаристського викладача. Мати майбутнього вченого була талановитим музикантом, тож хлопчик ріс в оточенні музики, чудово граючи на скрипці. Молодший брат найвідоміший Веніамін Каверін, творець романів «Два капітана» та «Відкрита книга», де прототипом головної героїні стала дружина Лева Олександровича, а сам Зільбер втілений в образі вірусолога на прізвище Львів.
Після успішного закінчення гімназії Зільбер поїхав навчатися до Петербурзького університету (природне відділення), пізніше перевівшись на медфакультет до Московського університету. Паралельно, у спробах заробити на хліб, Зільбер чергував у сипнотифозному відділенні, доглядав душевнохворого старого і навіть грав у ресторанах на скрипці. До Першої світової зголосився вирушити на фронт, а після повернення продовжив університетську освіту, отримавши диплом лікаря. У цивільну служив у лавах червоноармійців і дивом уникнув загибелі, потрапивши до білогвардійського полону. Свої видатні дослідження розпочав 1921-го у Москві, вивчаючи противірусний імунітет та мінливість мікроорганізмів.
Приборкання чумного спалаху, перший висновок та втручання Максима Горького
Зільбер на міжнародній конференції. Сухумі, 1965. / Фото: ourbaku.com
1929-го Лев Зільбер стає директором бакинського інституту мікробіології місцевого медінституту. Першим іспитом на вчену зрілість став чумний спалах у Гудруті, який миттєво забирає життя. Та історія, паралельно з подвигами лікарів за умов браку необхідних коштів, обросла забобонними деталями. Повір'я місцевого населення змушували їх ховати хворих, здійснювати над покійними ритуали, лише сильніше поширюючи чуму по окрузі ще більше. Спалах успішно ліквідували, але недремне НКВС висловило на адресу Зільбера крайню недовіру, що спричинила перший арешт.
Звинувачення підозра у намірі поширити в Азербайджані чуму. Зільбера звільнили через 4 місяці після втручання брата-письменника Каверіна та його однодумця Максима Горького. Після звільнення Лев Олександрович очолив кафедру мікробіології в московському інституті, який спеціалізується на вдосконаленні лікарів. 1934-го Лев Зільберт ініціює створення першої вірусної лабораторії СРСР і відкриває відділ вірусології на базі Інституту мікробіології. У ході далекосхідної експедиції, якою вчений керував 1937-го, було встановлено природу невивченого кліщового енцефаліту. Зільбер із колегами стали першопрохідниками, які тримали в руках до цього невідомий вірус.
Нові доноси, табори та наукові дослідження у висновку
Після проривного відкриття штаму смертельно небезпечного вірусу замість розробки вакцини на Зільбера чекали донос, в'язниця, тортури та голод. Вченого відправили до Печорлагу, де його від голодної смерті врятував випадок. Дружина початку раніше терміну почала народжувати. Зільбера, вдало дозволив непрості пологи, як подяку призначили головлікарем у лазареті. У той період ув'язнені масово гинули від повальної пелагри. Зільбер, невтомно проводячи в табірних умовах досліди, все ж таки розробив рятівні ліки.
Табірний лікар був терміново викликаний до Москви, звільнений і призначений заввідділом вірусології інституту епідеміології та мікробіології. Але вже наступного 1940-го пішов третій арешт. На допиті йому запропонували розробляти бактеріологічну зброю, на що він відповів однозначною відмовою. Тоді його відправили до «шарашки» добувати дешевий спирт, де він паралельно почав досліджувати вірусне походження ракових пухлин. За тютюн ув'язнені постачали Зільберу для дослідів щурів і мишей, внаслідок чого він і прийшов до нової концепції раку. Свої революційні висновки він виклав мікроскопічним текстом на кількох цигаркових клаптиках паперу, передавши їх через дружину на волю. Зінаїда Єрмольєва – відомий у Союзі мікробіолог – зібрала підписи впливових наукових світил під проханням про звільнення геніального колеги.
Заступництво головного червоноармійського хірурга та звільнення вченого
Дослідження Зільбера були настільки важливими, що за нього заступився головний хірург червоноармійців Микола Бурденко. Лист за його підписом у березні 1944-го було надіслано самому Йосипу Сталіну. По всіх напрямках на той момент йшов вирішальний наступ, і звернення від імені головного армійського хірурга не залишили поза увагою. 21 березня, того дня, коли конверт дійшов до приймальні вождя, Лев Зільбер напередодні свого 50-річного ювілею було звільнено. У цьому року вчений значився дійсним членом АН і науковим керівником Інституту вірусології.
До кінця життя Зільбер продовжував свої дослідження щодо походження та лікування енцефаліту, грипу, а також противірусного імунітету. Діяльність його останніх років життя була зміщена у бік онковірусології та спроб створення вакцини проти раку. У листопаді 1966-го Лев Зільбер показав своїй помічниці закінчену книгу про вірусогенетичну теорію виникнення ракових пухлин. А за лічені хвилини він помер. Наступного року вченого посмертно нагороджено держпремією СРСР.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/240420/46184/
Источник: zefirka.net
