З тих пір, як наприкінці 1930-х років. Уолт Дісней почав випускати кольорові повнометражні мальовані мультфільми, для створення образів персонажів задіяли натурників – акторів, які відтворювали рухи своїх героїв. Їх знімали на кіноплівку, а потім кадри з моделями «змальовували». Так досягався ефект максимальної життєподібності. А зовнішній вигляд мультиплікаційних персонажів аніматори створювали, орієнтуючись на зірок Голлівуду, які мають велику популярність у глядачів. І коли мультфільми виходили на екрани, у героях легко можна було дізнатися знайомі риси…
Аладдін – Том Круз
Однією з найбільших проблем для творців мультфільму «Аладдін» виявився зовнішній вигляд головного героя – ніхто не уявляв, як він має виглядати. Режисер Джон Маскер розповідав: «Спочатку Аладдін був трохи молодшим, ніж видно зараз. Ми також зробили його вищим, але менш щасливим. Але пізніше ми вирішили зробити його дорослішим, м'язистішим і щасливішим. Спочатку йому було тринадцять років, але ми змінили вік до вісімнадцяти».
Спочатку для створення його образу аніматор Глен Кін взяв за основу зовнішній вигляд актора Майкла Джея Фокса – зірку фільму “Назад у майбутнє”, кумира підлітків. Але пізніше, коли героя вирішили зробити старшим і привабливішим, у нього з'явився новий прообраз – Том Круз. Подібність не була портретною, але його фірмову голлівудську посмішку легко можна дізнатися і у мультиплікаційного героя. Для того, щоб уявити, як має виглядати вбрання Аладдіна, аніматор переглядав відеокліпи репера MC Hammer, де він був у таких самих широких штанах-шароварах.
Джин – Робін Вільямс
У тому ж таки мультфільмі був ще один дуже яскравий персонаж – Джинн. Цю роль у сценарії спочатку писали під коміка Робіна Вільямса, навіть не заручившись його згодою озвучувати цього персонажа. І, на їхнє розчарування, спочатку актор справді відмовився працювати в цьому проекті. Тоді творці мультфільму пішли на хитрість: вони зняли короткий епізод, в якому наклали Джинну анімацію на запис гумористичного монологу Робіна Вільямса. Актор був такий вражений, що відразу дав свою згоду на співпрацю. Пізніше він пояснив своє рішення тим, що хотів залишити щось чудове для своїх дітей. Вільямс став першим великим актором, який озвучив мультиплікаційного героя. Після нього ця практика стала поширеною.
Багато реплік Джинна стали імпровізацією Робіна Вільямса – він вигадував жарти в процесі роботи над мультфільмом. Актор записав чотири багатогодинні імпровізаційні сесії під час розробки персонажа, аніматори переписували кожне слово з цих сесій, відбираючи фрази, що найбільш підходять для мультфільму. Так народилися знамениті пародії Джинна на популярних на той час персон. Імпровізацією були й відтворені актором звуки тромбону у пісні «Friends Like Me». Спочатку передбачалося, що їх запишуть у звучанні справжніх інструментів, але знахідка Вільямса виявилася настільки вдалою, що у фінальній версії залишили її без змін.
Зовнішній вигляд Джинна нагадував карикатурне зображення Робіна Вільямса. Аніматори відтворили в цьому персонажі не тільки риси його обличчя, а й вбрання: епізод, в якому Джин з'являється в гавайській сорочці та кепці з Гуфі, був заснований на зовнішності Вільямса з короткометражного фільму «Назад до Нетляндії».
Шрам – Джеремі Айронс
Лев на ім'я Шрам, антагоніст головного героя з мультфільму “Король Лев”, був створений завдяки його прототипу – Джеремі Айронсу. У зовнішній зовнішності персонажа вгадуються риси його обличчя, а в його звичках – витончена пластика британського актора. Крім того, він подарував йому і свій голос. Щоправда, Айронс зізнавався, що у цьому героя йому подобалося лише одне: «Ви знаєте, у ньому є сила. Нехай навіть темна, але вона харизматична і самовпевнена. Його історія – добрий урок, до чого може призвести зловживання владою».
Урсула – Дивайн
Головною лиходійкою у мультфільмі «Русалочка» була морська відьма Урсула, образ якої теж мав реального прототипу. Як не дивно, ним був чоловік, актор Харріс Мілстед, який епатував публіку у 1970-1980-х роках. на екранах і на сцені в образі екстравагантної травести-зірки, що виступає під псевдонімом Дивайн (від англ. divine – “божественний”, “дивовижний”). Саме цей образ і взяли за основу при створенні зовнішнього вигляду лиходійки Урсули – сценарист і художник дійшли єдиної думки, що, якби це був фільм, роль Урсули міг виконати лише Мілстед. Актор мав намір і озвучити цю героїню, але за рік до прем'єри мультфільму він пішов із життя в 42 роки від серцевого нападу.
Подібність прообразу і мультиплікаційного персонажа була просто фотографічною: аніматори передали дрібні портретні деталі, як, наприклад, родимка в нижній правій частині обличчя, намальовані чорним олівцем брови, яскраво-сині тіні для повік, яскраво-червоні губи, сиві волосся, що стирчать вгору. Образ вийшов таким яскравим, що сценаристи вирішили збільшити кількість сцен за участю Урсули. В результаті морська відьма стала одним із найвідоміших персонажів Діснея.
Принц Філіп – Ед Кеммер
Прообразом принца Пилипа у мультфільмі «Спляча красуня» став Ед Кеммер – колишній льотчик-винищувач. Під час війни його літак підбили, а сам він потрапив до табору для полонених, звідки через кілька днів йому вдалося втекти. Після госпіталю він подався в кіно – у 1950-х роках. знімався у фільмах Діснея в образах астронавтів та пілотів. Але найбільше йому запам'яталася робота над мультфільмом «Спляча красуня». У костюмі свого героя він відігравав усі сцени, які потім перемальовували аніматори. Замість гір акторові доводилося стрибати по ящиках, замість дракона битися з мухобойкою на довгій ручці, замість коня сідлати дерев'яні цапи.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/190820/47306/
Источник: zefirka.net
