Свого часу легендарний учений Альберт Ейнштейн сказав фразу, яка звучала наступним чином: «Я не знаю, чим воюватимуть люди під час Третьої світової війни, але коли настане Четверта, вони візьмуть до рук каміння та палиці». І це логічна послідовність, якщо брати до уваги ядерний арсенал, яким володіє багато країн. Сьогодні атомні бомби – межа еволюції військових технологій. Однак далеко не всі проекти, придумані людиною, виглядали успішно та перспективно. Багато хто виявився провальним, хоча досі є на озброєнні в окремих арміях світу.
Кораблі Littoral Combat Ship
Американські військово-морські сили інвестували десятки мільярдів доларів у розробку та будівництво бойового корабля, який взагалі не виправдав себе. Йдеться про грандіозний проект Littoral Combat Ship (прибережний бойовий корабель), створений із залученням двох верфей: Austral та Lockheed Martin. Співпраця з різними підрядниками привела до логічного результату – у судів з'явилися істотні відмінності як у плані конструкції, так і на бортовому оснащенні.
Перша компанія використовувала для складання легкоплавкий алюміній, який вразливий до плавлення та деформації навіть за невисоких температур. Також розробки двох холдингів стали вразливими до ворожого вогню, а ключові системи моніторингу та управління кораблем перебували на невеликій відстані один від одного. Таким чином, один точний удар ракетою без особливих труднощів міг знеструмити весь ракетоносець.
Не найуспішнішою стала і модульна конфігурація Littoral Combat Ship. Складові частини було вкрай непросто замінювати, через що виникали суттєві труднощі з ремонтом та обслуговуванням кораблів. Але, незважаючи на всі нюанси, американці виділили ще 7,6 млрд. доларів на виробництво модульної конструкції.
Поломки кораблів Littoral Combat Ship траплялися дуже часто. Вже у 2015-2016 роках 4 із 6 екземплярів стали непридатними для експлуатації. Як виявилося, це пояснювалося неякісним складанням вузлів силової установки. Через рік у судна вийшов з ладу трос кермового управління, через що його довелося залишити пришвартованим у Канаді (Монреаль).
Вже в 2020 році були виявлені проблеми з електропостачанням, тому Littoral Combat Ship просто застряг серед океану. Внаслідок цього військово-морські сили США були змушені списати кораблі цієї серії при тому, що їм було не більше шести років.
Пістолет-кулемет STEN
За часів Другої світової війни британський пістолет-кулемет мав великий попит і вважався одним з базових видів озброєння армії союзників. Його застосовували до 1960 року. До речі, зброї вдалося застати військовий конфлікт між СРСР та Афганістаном.
Така багата історія експлуатації змістила на задній план всі недоліки моделі, які виявлялися в ранніх зразках. Наприклад, STEN не міг похвалитися особливим комфортом та зручністю стрілянини, часто заклинював та боявся бруду.
Ще є неодноразові факти, що доводять, що «Стін» становить небезпеку для самого стрільця. У разі удару чи падіння пістолет міг «висадити» всю обойму, через що вважався жахливою зброєю навіть для досвідчених військових. А ненавчені солдати часто отримували серйозні травми під час навчань. Згодом усі похибки моделі були ліквідовані, проте згадки про загибель або поранення «Стіном» досі викликають подив і жах.
Штурмова гвинтівка L85A1 Assault Rifle (Велика Британія)
Роботи з проектування цієї штурмової гвинтівки розпочалися ще у 1960-х роках. Тоді британським інженерам потрібно було отримати революційний піхотний зразок для стрілянини в різних умовах. Очікувалося, що проект випускатиметься у двох виконаннях: зброя підтримки та автоматична піхотна гвинтівка. До 1984 року її офіційно взяли на озброєння.
Під час проведення військової операції «Буря в пустелі» солдати виявили всі слабкості цієї зброї. Складне конструктивне виконання суттєво погіршило експлуатацію гвинтівки у польових умовах. А її деталі та робочі вузли теж не могли похвалитися особливою надійністю. У разі влучення піску модель просто виходила з ладу і не могла далі стріляти.
Зі складностями стикалися і шульги, оскільки йдеться не про двосторонню зброю. Ще армійці скаржилися на довільне випадання магазину, натиснувши на клавішу викиду. Для виготовлення отвору цього магазину застосовувався тонкий метал, який залишався вразливим до деформацій та пошкоджень. А у разі тривалої дії мінусових температур корпус зовсім опинявся під загрозою розтріскування.
Світлодіодний інкапаситатор Puke Ray
Перед вами – звичайний ліхтарик з дуже високою яскравістю, який може швидко формувати потужні сфокусовані промені з різнобарвних імпульсів, що хаотично переплітаються. Вважається, що зміна потужних імпульсів порушує фокусування зору, заважаючи противнику прицілитися чи виявити потенційну загрозу.
Під впливом різних частот відбувається підвищення внутрішньочерепного тиску, через що у мети з'являється різкий головний біль, нудота та інші симптоми. Ще різка зміна імпульсів викликала дезорієнтацію, проблеми із зором та дратівливість.
Ці несмертельні пристрої розроблялися американцями для прикордонників, поліцейських та співробітників інших спецслужб. Інженери розраховували, що ліхтарик здатний на якийсь час засліпити противника з метою придушення опору. Очікувалося, що зброя надійде на озброєння у 2010 році.
Як не дивно, але на цей проект довелося витратити понад 800 тисяч. доларів. Але, як виявилося, ліхтарик був малоефективним і не зміг виправдати себе у реальних умовах. Експерти виявили, що світлодіодний інкапаситатор взагалі марний, якщо противник заплющить очі. І навіть той, хто не встиг заплющити очі чи відвернутися, не отримував суттєвих побічних ефектів від світлових імпульсів.
Німецька штурмова гвинтівка Heckler & Koch G36
Heckler & Koch G36 – розробка німецьких інженерів, яка стала дуже популярною у всьому світі через точність стрілянини та ефективність застосування. Однак у рамках військової кампанії в Афганістані в 2010 році було розкрито всі недоліки цієї штурмової гвинтівки.
Військові були змушені стріляти протягом 9 годин, після чого їхня зброя почала виходити з ладу, що призвело до загибелі трьох солдатів. Справа в тому, що гвинтівки просто не потрапляли в ціль через використання низькоякісного полімеру, що нагрівається до 23°С. Після здійснення серії з 60 пострілів точність ведення вогню різко знижувалася.
Ідентична доля наздогнала ще один проект компанії Heckler & Koch з позначенням MG5. Цей кулемет мав низьку точність. Раніше повідомлялося, що він надійде на озброєння у 2015 році, але його досі модернізують та готуються передати армії лише зараз.
Zumwalt Class Destroyer
Розробляючи ескадрений міноносець Zumwalt Class Destroyer, військові інженери ВМС США покладали на нього великі надії, оскільки очікувалося, що це буде грандіозна розробка найскладніших умов експлуатації.
Однак, як виявилося, судно навіть не змогло завдавати ударів за допомогою базової зброї, ставши вразливим до найменших загроз. При проектуванні корабля автори керувалися бажанням зробити його непомітним. Однак ключовим недоліком стала саме основна зброя, якою застосовувалися снаряди дальньої дії для наземної стрілянини.
Вони комплектувалися GPS-наведенням для ураження цілей на дистанціях до 97 км. Однак такі постріли були дуже дорогими, тому вже у листопаді 2021 року американці перестали оснащувати міноносці такими снарядами, замінивши їх на гіперзвукові ракети нового покоління.
Ще одна вразливість Zumwalt Class Destroyer – радар. Спочатку інженери планували встановити потужний радар об'ємного пошуку SPY-4 спільно з радаром SPY-3, але в результаті їм довелося залишити тільки останній. Таким чином, під час ворожої атаки кораблю залишалося лише розраховувати на захист інших кораблів із ескадрильї. А 57-мм гармату довелося замінити на 30-мм гармату.
Корейська зброя M1989
Знаряддя Північної Кореї під назвою M1989 розроблялося для стрілянини по Сеулу. Однак гармата виявилася неймовірно повільною, а показник скорострільності вимірювався хвилинами за постріл, тоді як попередня серія М1978 досягала 2 пострілів кожні 5 хвилин. Нову серію легко знешкодити контрбатарейним вогнем або штурмовиками.
AAV-7
AAV-7 – розробка американських військових, що не увінчалася успіхом. Йдеться про штурмову машину-амфібію, яка не змогла впоратися з основними викликами та погрозами сучасної війни. У 2003 році ці машини були зазнані ударів танків, мінометів та артилерійського вогню. Також вони показали свою неефективність при стрільбі з кулемета калібру 50 мм і гранатомета МК 19.
Реактивний винищувач J-20 Stealth Fighter
Китайський реактивний винищувач J-20 Stealth Fighter став найгіршою моделлю в історії військової авіації. Його двигуни розвивали потяг у 125 кН, що обмежило можливості використання зброї для ведення вогню. Також літак виявився помітним для радарів.
Джерело: https://novate.ru/blogs/170523/66371/
Источник: zefirka.net
