Один із найбагатших москвичів 18 століття, щедрий меценат, засновник Ненудного саду та першого в Європі комерційного училища, спонсор Московського виховного будинку, почесний статський радник та пристрасний аматор ботаніки. Всі ці заслуги належали спадковому промисловцю Прокофію Демидову, який залишив жебраками своїх синів і розважав своїми небувалими чудасії всю Москву.
Російський промисловець, який шокував іноземців
Прокофій Акінфійович Демидов був онуком засновника відомої у Росії династії уральських промисловців. Після смерті батька за заповітом став спадкоємцем величезного статку. Володіючи десятками заводів, які справно приносили високі доходи, він не турбував себе рутинною роботою. Розважаючись закордонними подорожами, приводив європейців у шок своїми нечуваними витратами на розваги.
Під час однієї з таких поїздок Демидов серйозно образився на англійців, сприйнявши як неповагу їхня відмова продати необхідний Демидову товар за зниженою ціною. Ображений багач вирішив помститися їм. Коли ті прибули для купівлі пеньки в Петербург, Прокофій Акінфійович скупив усі запаси, що були в столиці. На прохання англійських купців продати сировину за будь-які гроші він відповідав твердою відмовою. А потім просто згноїв зовсім не потрібну йому пеньку.
Пристрасть вирощувати сади, демидівські палаци та тропіки
Була у Демидова пристрасть – вирощувати дивовижні сади у кожному зі своїх маєтків. А у своєму московському палаці на березі Москви-річки він заснував справжній ботанічний сад. Його творінням приїжджала милуватися вся міська знать. Серед рідкісних тропічних рослин розміщувалися тисячі клітин з екзотичними птахами, що співають трелі на всі лади. Причому погуляти садом міг кожен охочий – ворота ніколи не замикалися.
У якийсь період туди понаводилися злодії, витоптуючи клумби та крадучи птахів. Демидов вирішив розібратися з мародерами у властивій йому оригінальній манері. Прокофій Акінфійович наказав прибрати з садових п'єдесталів італійські статуї і поставити на їхнє місце мужиків із власної обслуги — абсолютно голих та пофарбованих білою фарбою. З настанням темряви в саду очікувано здалися зловмисники. Статуї, природно, ожили, жахнувши злодіїв. Більше мародерства у демидівських угіддях не спостерігалося.
Демидівські чудасії, що розважали всю Москву
Майже кожен москвич був у курсі повсякденних дивацтв місцевого багатія. Перед його будинком на Басманній вулиці опівдні збирався натовп, який бажав подивитися на виїзд Демидова у справах. Після того, як відчинялися ворота його палацу, з'являвся незвичайний екіпаж. Яскраво-помаранчевий візок запрягався цугом шісткою коней. Перша та третя пари скакунів були малорослими кошлатими селянськими клячами, а між ними йшли високі битюги. На маленьких конях сидів двометровий форейтор, ноги якого буквально йшли землею. Великим скакуном керував карлик.
Чудовим чином вбиралися і лакеї. Одна частина їхніх суконь була шовковою, друга ж дошита рогожею. Одна нога була взута в черевик, інша – в ногу. По обидва боки екіпаж супроводжували псарі з десятками собак, від дрібних болонок мальтійських до величезних англійських догів. Не менш дивакуватим був і сам московський будинок Демидова. Від землі і до самого даху будинок був обшитий металом від можливої пожежі. У незліченній кількості розкішних внутрішніх кімнат вільно переміщалася різна живність. Тут легко було зіткнутися з лисицею, зайцем, мавпою, у численних басейнах курсували заморські риби, а зі стель звисали клітки зі співочими птахами всіх кольорів веселки.
Ненаукові експерименти Демидова
Прокофій Акінфійович ніколи не втрачав можливості потішитися над народом. Якось він запропонував високу нагороду тому, хто зважиться пролежати у нього в будинку весь рік, не залишаючи ліжка і не рухаючись. Бажаючому відводилася особлива кімната зі слугами, які цілодобово не спускали очей з підопічного, годували його та напували. Ті, хто витримував випробування, належала не одна тисяча рублів. Того, хто зійшов з дистанції, потрібно було висікти і вигнати геть.
Забавляло Демидова і пропозиція будь-якому зустрічному простояти перед ним годину не блимаючи. При цьому витівник активно махав руками перед очима і всіляко провокував програти.
Якось до Демидова звернувся за допомогою купець Мердер, що розорився. Демидов пообіцяв йому всю потрібну суму, але за умови, що той прокотить його на спині. Купець довго катав огрядного Прокофія Акінфійовича рачки, але і всю чималу обіцяну суму отримав сповна. А якось у розпал спекотного літа захотілося Демидову покататися Нескучним садом у санях на тлі зимового пейзажу. Для цього було вирішено обскубти з придорожніх беріз все листя, закупити в окрузі всю сіль і посипати нею дорогу протяжністю в три версти. Проїхавшись по штучному снігу, задоволений собою і життям багач повернувся до вечері додому.
Демидов – благодійник та вчений
Всі свої дивацтва Демидов з лишком окупував добрими та важливими у масштабах усієї країни справами. На розвиток Московського університету він пожертвував понад сто тисяч рублів, за що в актовій залі вишу йому присвятили пам'ятну дошку. За регулярну та щедру благодійність йому надали титул статського радника. Понад мільйон вклав Демидова у будівництво московського Виховного будинку, де планувалося розміщувати величезний штат медиків. До речі, у тих стінах і закладався досвідчений фундамент російської педіатрії.
Заснував благодійник та перше в Європі комерційне училище, назване Демидівським. У 1780 році особистий ботанічний сад мецената вивчав та описував академік П.С. Паллас. За підсумками досліджень було складено важкий каталог рослин, що налічував понад 2000 видів. А сам Демидов всерйоз захоплювався науковими дослідженнями у сфері ботаніки, колекціонував найбагатші гербарії, написав і опублікував у науковому журналі трактат “Про догляд за бджолами”. При цьому троє рідних синів Демидів спробував залишити жебраками, навмисно розпродавши до кінця життя всі свої виробничі потужності.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/101219/44885/
Источник: zefirka.net
