Чи не правда, складно уявити кішку без вусів, без цього розкішного доповнення котячого вигляду? Але вуса – не лише краса та гордість сімейства котячих, а ще й життєво важливий орган, що виконує низку незамінних функцій. Вуса є одночасно і провідником під час пересування у темряві, і найважливішим засобом полювання, і навіть флюгером котячого настрою. Але про все по порядку…
Вусами називаються жорсткі чутливі волоски, коріння яких перебувають у наповненому кров'ю мішечку – синусі. Дотичні тільця, розташовані на стінках синуса, збуджуються при найменшому русі вусів. Причому досить навіть найлегшого дотику для виникнення реакції і збудження безлічі нервових клітин. Чутливі волоски знаходяться не тільки на щоках, але також на підборідді, над очима та на лапах.
За допомогою вусів кішка впевнено пересувається у темряві, обминаючи будь-які перешкоди, не зачіпаючи предметів. Вся справа в тому, що під час руху кішки виникають повітряні хвилі, які відбиваються від прилеглих предметів – кішка здатна вловлювати їх завдяки своїм вусам і заздалегідь отримувати інформацію про те, що перед нею перешкода. Таким чином, навіть у непроглядній темряві кішка почувається як риба у воді.
Лапами кішка відчуває ледь уловлені коливання підлоги, наприклад, якщо десь поряд пробігла миша. А при стрибку на видобуток вуса витягуються, контролюючи кожний рух жертви. Коли кішка починає розривати видобуток, то як би обмацує її, щоб не помилитися і почати саме з голови. На знімках кішок, що переносять у зубах щойно здобуту мишу, видно, що усами кішка ніби обвиває тіло звірка, отримуючи таким чином інформацію про найменший рух, у тому випадку, якщо жертва виявиться ще живою.
Під час руху кішки, вуса, як правило, розчепірені в різні боки. Ці своєрідні щупи, разом із пильними очима – чудовий помічник для ідеального орієнтування в просторі. Кішка з пошкодженими вусами може розраховувати на вдале полювання лише за достатнього освітлення, а темряві не уникнути помилок – наприклад, при нанесенні точного укусу на тіло жертви (зазвичай, точний смертельний укус кішки наносять у потилицю).
Існує ще цікава думка, що кінці розчепірених вусів практично повністю відповідають ширині тіла кішки. Таким чином, кішки лише підійшовши до вузького отвору, можуть відразу зорієнтуватися – чи тіло пройде в цей вузький лаз. Що ж, якщо справа стосується пропорційно складених тварин, а не котів із вгодованим черевцем – можливо, і так…
Цікаво, що становище котячих вусів нерідко залежить від настрою тварини, від почуттів, які вона відчуває. Досвідчені кошатники діляться своїми спостереженнями: у розслабленої кішки і вуса висять розслаблено; якщо кішка чимось зацікавилася чи збуджена – широко розставлені вуса «дивляться» вперед; якщо ж кішка відчуває страх або відбиває атаку – вуса відведені назад, як би притиснуті до голови.
У селах кажуть так: чим у кішки довші вуса, тим краще вона ловить мишей. Напевно, знатний ловець вийшов би з мейн-куна на прізвисько Міссі – рекордсмена, володаря найдовших, майже двадцятисантиметрових вусів.
