Є одна дуже дивна і не надто відома практика: десятки і навіть тисячі гранат Ф-1 звозять на віддалений полігон і для чогось спалюють. Навіщо таке взагалі робиться? Невже для такого цінного боєприпасу немає іншого застосування? Може, у всьому цьому замішана якась корупційна складова? Насправді відповідь на всі ці та інші подібним їм питання максимально проста.
Коли гранати вивозять у поле і спалюють у великій кількості – це зовсім не корупція і навіть не чиєсь незрозуміле «балівство», а вимушений і цілком закономірний захід. Втім, ті, хто ще пам'ятають найкращі роки радянської армії, напевно скажуть, що подібні операції сьогодні – страшне розбазарювання грошей платників податків. Однак про все по порядку. Отже, перш за все варто усвідомити, що спалюють на полігонах не тільки гранати, а в принципі будь-які боєприпаси, що вибухають. Робиться це, звичайно, з метою утилізації останніх.
Все тому, що вибухові речовини, як і більшість інших речей у нашому світі, мають цілком конкретний термін придатності. Наприклад, вітчизняні гранати Ф-1 були використані в 1927 році. Ще роки Першої світової війни гранати споряджали дуже примхливим вибуховим речовиною під назвою «тринітрофенол». Проте вже у 1920-ті почався перехід на стійкіший і надійніший «тринітротолуол». У нормальних умовах середньої кліматичної смузі ТНТ зберігається до 50 років. У спекотному кліматі гранати зберігаються набагато менше. Якщо після закінчення цього терміну граната не була використана – її слід утилізувати.
Утилізація боєприпасів буває двох видів: природна та полігонна. У першому випадку боєприпаси (у тому числі вибухової дії) знищують за допомогою використання в освітньому процесі солдатів і офіцерів. Робиться це, звісно ж, до закінчення терміну їх придатності. Крім того, боєприпаси завжди можна продати або подарувати партнерам з небезпечного міжнародного бізнесу, які «потребують». Хоча звичайно ж, сьогодні так уже ніхто не робить, адже холодна війна закінчилася (сарказм). Другий спосіб знищення боєприпасів – спалювання на полігоні командами саперів.
З останнім все також непросто. Справа в тому, що з просто взяти і знищити гору гранат – не дуже раціонально. Граната – це досить складний пристрій, що складається з великої кількості елементів, багато з яких можна було б використовувати. Тому в низці країн, у тому числі в Радянському Союзі, ті ж Ф-1 відправляли спочатку на спеціальні склади, де підготовлені люди займалися їх розбиранням та утилізацією з метою раціоналізації.
Раціоналізація має на увазі відділення від боєприпасу елементів, які можуть бути використані повторно або можуть бути перероблені. Наприклад, у вже не раз згаданої Ф-1 є майже 0.5 кг чавуну. Запас 350 тисяч гранат важить близько 175 тонн. Неважко буде порахувати, що у разі утилізації їх можна отримувати цінного металу для вторинного використання у виробництві. У радянські часи існували навіть спеціальні НДІ, які займалися проблемами утилізації боєприпасів. Безповоротно спалювалися на полігонах лише «універсальні запали», оскільки їхня утилізація з метою раціоналізації була банально не вигідна з погляду економіки.
Джерело: https://novate.ru/blogs/010520/54340/
Источник: zefirka.net
