Незалежно від того, чи звертаємо ми увагу на нові тенденції, одяг носимо ми всі. Мода – це багатомільярдна промисловість. З зростаючим попитом у західному світі на дешевий одяг, звідкись мають приходити гроші на матеріали, на оплату праці та на доставку. Було б неможливо досягти такого достатку в одязі, який більш ніж доступний, не проходячи через серйозні проблеми.
10. Дитяча праця
У Камбоджі юридично працездатною людина вважається з 15 років, проте багато підприємств нехтують цим законом і беруть на роботу дівчаток з 12 років. Ці діти кидають школу, щоб влаштуватися на роботу, бо їхні сім'ї живуть у злиднях.
Відмовившись здобувати освіту, дівчатка стають частиною системи, з якої згодом стає неможливо вирватися. Незалежно від віку працівника середня заробітна плата становить приблизно 50 центів на день. За даними ЮНІСЕФ та Міжнародної організації праці, у всьому світі у швейній промисловості сьогодні працює близько 170 мільйонів дітей. Працівників також змушують працювати понаднормово без підвищення заробітної плати, це означає, що матері змушені або залишати дітей самих, або брати їх із собою працювати.
За багатьох фабрик є так званий «денний догляд», який насправді є просто кутом, в якому діти чекають на своїх матерів. Немає вчителів, ні співробітників, хто б стежив за ними. Привід дітей на фабрики також певним чином призводить до заохочення та розвитку дитячої праці. Адже без будь-якої іншої діяльності, допомога матері буде єдиним способом, який допоможе відбити нудьгу дитині.
9. Не справжнє штучне хутро
З кожним роком широка громадськість все більше усвідомлює проблему жорстокості до тварин, тому торговці одягом стикаються зі зростаючим попитом на штучне хутро. Однак, захисники прав тварин були б в жаху, дізнавшись, що багато товарів, що рекламуються як містять штучне хутро, насправді містять натуральне. У багатьох випадках виробникам одягу дешевше використовувати менш дорогі шкіри таких тварин, як кролик та єнот, ніж виробляти синтетичне хутро.
У 2013 році Нью-Йорк Таймс писала про скандал, що вибухнув у мережі американських магазинів Neiman Marcus. Вони продавали кілька предметів одягу, на яких було написано «faux fur» (штучне хутро), а насправді воно було на 100 відсотків натуральним. І це не разовий інцидент. Таке трапляється повсюдно. У мережі є багато інформації, за допомогою якої ви зможете відрізнити натуральне хутро від штучного.
8. Свинцева фарба на аксесуарах
Згідно з дослідженням The New York Times багато модних та яскравих аксесуарів часто у складі фарби мають свинець. Наявність цього металу у виробах може призвести до багатьох захворювань, оскільки кольорові гаманці, аксесуари для волосся, пластикові прикраси і т.д. можуть містити токсичні матеріали. Контакт із цими товарами, а потім дотику до їжі, подряпин на тілі може спровокувати забруднення організму свинцем. Навіть якщо людина піддається впливу залишкової кількості свинцю, це все одно може призвести до нервових ушкоджень та спричинити ниркову недостатність.
У 2010 році в США було подано позов проти кількох магазинів, в аксесуарах яких було виявлено свинець. Деякі магазини, замішані у справі: Target, JC Penny, Kohls, Victoria's Secret, Macy's, Sears та Saks Fifth Avenue. Кожен продавець мав аксесуари, до складу яких входив свинець. У 2013 році було проведено повторну перевірку. Вони стали уважніше ставитися до токсичності своєї продукції, тому що свинцю в товарах не було знайдено. Тим не менш, багато споживачів можуть мати продукти, що містять свинець у своїх будинках. Сотні інших підприємств роздрібної торгівлі, які проходили через судовий процес, усе ще можуть продавати і продають такий товар.
7. Небезпечні умови праці
У 2012 році в Бангладеш спалахнула швейна фабрика під назвою Tazreen Fashion. Оскільки закону про пожежну безпеку немає, на фабриці були відсутні датчики диму та пожежні виходи. Також співробітники не були навчені того, що робити у разі пожежі. Коли завод спалахнув, 11 співробітникам адміністрації вдалося врятуватися, а 112 жінок-швей були охоплені полум'ям. Незабаром після цього на швейній фабриці Rana Plaza загинуло 1100 робітників внаслідок будівлі. Знову ж таки не було жодних стандартів, що позначають стан будівлі для того, щоб вона вважалася безпечною для роботи людей у ній.
Потрібні були всі ці людські жертви для того, щоб у Бангладеш почали створювати стандарти пожежної безпеки. Профспілок тут не існує, і керівники заводів ніколи не притягувалися до відповідальності за те, як вони поводяться зі своїми працівниками. Незважаючи на давно підвищений рівень уваги до цих питань, досі існує велика кількість компаній, які продовжують тримати своїх працівників у жахливих умовах просто тому, що їх ще ніхто на цьому не впіймав.
Walmart та The Gap, дві компанії, відомі своїми низькими цінами на одяг, виробляють свій товар у Бангладеш. Замість того, щоб нести будь-яку відповідальність за те, що сталося на фабриці Tazreen Fashion, представники Walmart відповіли, що до своїх власних магазинів у США вони ставляться дуже серйозно, і пожежна безпека там на найвищому рівні, але вони спробують «навчити» свої заводи в Бангладеш цим важливим речам.
6. Зроблено, щоб швидко розвалитися
“Швидка мода” деяких брендів роздрібної торгівлі одягом, таких як H&M та Forever 21, буквально щомісяця поповнює свої запаси. А це означає, що виробництво має бути швидшим. Це також вимагає низького рівня витрат, тому на заводах використовується найдешевша тканина та дешеві нитки.
Логічно, що одяг не служитиме роками, коли його виготовляють так швидко і з такого неякісного матеріалу. Саймон Коллінз (Simon Collins), декан факультету моди в новій школі дизайну Парсонса, так висловився про швидку моду: Це просто сміття. Ви одягнете її одного разу на якусь вечірку, а буквально наступного дня вона розвалиться». Але є такі бренди, типу LLBean, які завжди прагнули продавати товар, який прослужить вам все життя. Вони настільки впевнені як свою продукцію, що дозволяють споживачеві повернути будь-який з предметів одягу назад, незалежно від того, скільки років минуло відтоді, як він його придбав.
Однак покупка фірмового одягу не завжди говорить про те, що хороший продукт. Вам може здатись, що ви значно економите, коли купуєте брендовий одяг в аутлетових магазинах. Насправді, більшість брендового одягу в стокових магазинах зроблена спеціально для таких точок продажів, тобто з дешевого матеріалу. Цей одяг зазвичай того ж рівня, що і одяг із сегменту «швидкої моди», тому бренд – це не завжди отримання товару вищої якості.
5. Небезпечні натуральні волокна
Люди, які займаються збиранням та виробництвом бавовни, можуть піддаватися впливу бавовняного пилу, що знаходиться у повітрі під час обробки. Цей пил містить бактерії, грибки, пестициди та інші елементи, які можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань, якщо вдихати їх тривалий час. На багатьох заводах відсутні правила безпеки або вимоги до носіння маски, щоб люди не хворіли, вдихаючи бавовняний пил.
Страх перед небезпекою натуральних волокон виходить далеко за межі побоювань за здоров'я робітників. Багато людей бояться, пестициди можуть збережеться і на готовому одязі, який висить у магазині і чекає на свого покупця. Це і призвело до появи руху під назвою «органічний одяг». Target, H&M, Nike, Victoria's Secret – це лише кілька компаній, які почали випускати органічно вироблені натуральні волокна, такі як бамбук, шовк та соя. Однак, як і за органічні продукти харчування, вони стягують вищі ціни за органічний одяг, який обіцяє, що волокна цієї речі не матимуть пестицидів.
4. Працюй швидше або йди
Згідно з оглядом Human Rights, попит на безперервний випуск одягу створює нові немислимі межі робочої сили. Наприклад, в одному випадку жінка залишила робоче місце з сильною кровотечею з носа, яка не припинялася. Замість того, щоб забруднити кров'ю всі тканини, вона попрямувала до лікаря. Незважаючи на те, що вона надала своєму менеджеру необхідну від лікаря інформацію, жінка була негайно звільнена через те, що її проблема порушила швидкість виробництва.
Більшість людей, які працюють на цих фабриках, – жінки. Якщо раптом жінка вагітніє, це означає зниження на посаді, й у оплаті відповідно. Вона може втратити роботу. Понаднормова робота без підвищення заробітної плати – це звичайна практика. Деколи люди навіть на ніч залишаються на заводі, щоб встигнути зробити встановлену компанією норму.
У норвезькому документальному серіалі Sweatshop: Dead Cheap Fashion групу молодих блогерів моди наводять попрацювати разом із працівниками швейної фабрики в Камбоджі, щоб вони могли зрозуміти, звідки родом їхній одяг. Багато хто з них насамперед взялися за усунення тяжкості становища швачок. Однак навіть найнадійніші з молодих зрештою поринули в депресію, намагаючись упоратися з несправедливістю, з якою і в якій живуть робітники.
3. Політичні наслідки
Камбоджа щорічно експортує товарів на мільярди доларів. У першу п'ятірку продукції, що експортується ними, входять усі види одягу. Тільки трикотажні светри становлять 14 відсотків усієї економіки країни. Більшість їх експорту йде у США – 22 відсотки, решта поставляється до інших районів світу. Інші експортні товари, що їх пропонує Камбоджа, приносять настільки мало грошей, що якщо країну позбавити можливості виробляти одяг, то вони не зможуть вижити.
Незважаючи на те, що «швидка мода» та швейне виробництво в Камбоджі – це багато сміття, погані трудові практики та корупція, країна, як і раніше, залежить від продажу одягу багатим країнам. Спроби робітників покращити своє становище постійно припиняються. Щоразу, коли хтось намагався створити профспілку для порушення питання про права трудящих, ці люди або гинули, або були сильно покалічені.
Зрозуміло, що влада не хоче, щоб скорочувалася кількість робочих годин, щоб їм довелося платити за покращення умов праці або ще щось, що може підвищити вартість виробництва одягу. Скорочення основного джерела доходу економіки Камбоджі спровокує ще більше політичних заворушень. Простого вирішення цієї проблеми немає.
2. Гори відходів
За даними американської Ради з переробки текстилю, лише США щорічно «виробляють» 12,5 мільярда кг «одягового» сміття. Лише 15 відсотків від цієї кількості йдуть до благодійних організацій у вигляді пожертвувань. Інші 85 відсотків йдуть прямо на звалище. Переважна більшість людей не можуть собі дозволити або не вважають за потрібне витрачатися на фірмовий одяг, тому вони одягаються в дешеві та неякісні речі. Коли одяг стає непридатним, вони навіть не можуть його нікуди пожертвувати, тому він вирушає у сміття.
Відходи одягу продовжують зростати з кожним роком, у США в період з 1999 до 2009 року вони зросли на 40 відсотків. Навіть одяг, що йде на благодійність у США, це близько 1,5 мільярда кг, тоді як все населення Штатів – 319 мільйонів. Коротше кажучи, якби компанії перестали отримувати партії нового одягу з країн третього світу і продавали б свої поточні запаси протягом року, то пожертв на благодійність вистачило б, щоб одягнути всю країну.
Можете уявити, скільки одягу отримують благодійні організації. Це набагато більше, ніж потрібно людям. Також одяг фасується величезними «тюками» та вирушає до країн третього світу. Незважаючи на всі ці способи повторного використання одягу, тонни його, як і раніше, виявляються на звалищі.
1. Трафік людей
У 2015 році Patagonia, компанія з виробництва курток та туристичного спорядження, зацікавилася життям людей, які закордоном шиють їхній одяг. Те, що вони виявили, шокувало їх. Незважаючи на те, що робітники на фабриках з пошиття одягу в Тайвані заробляють дуже мало грошей, трудові брокери обіцяють трудящим – мігрантам, що вони можуть допомогти їм знайти роботу за умови оплати їх допомоги в розмірі 7000 доларів.
Деяким потрібно працювати близько 2 років, щоб розрахуватися з брокером, але робочий контракт укладається лише на три роки. Таким чином, якщо людина знову захоче працювати, вона знову має пройти через процес оплати брокера. Тобто працюючи три роки багато хто фактично отримує гроші лише за один рік роботи. Не маючи інших варіантів, ці люди потрапляють у нескінченний цикл торгівлі людьми. Патагонія втрутилася, і з 1 червня 2015 року вони змусили брокерів переглянути систему оплати, а також спробували перебудувати стандарти управління їхніми заводами в міру своїх можливостей.
Вони відкриті до обміну досвідом, докладно описуючи процес реструктуризації своєї зарубіжної фабрики. Зрозуміло, що сотні тисяч, якщо не мільйони людей, які працюють на швейних фабриках, є жертвами торгівлі людьми, і це питання актуальне вже дуже давно. У той час, як Патагонія пише на своєму веб-сайті, що вони готові надати допомогу будь-якій іншій компанії з виробництва одягу, яка захоче провести власне розслідування з торгівлі людьми, ясно, що більшість корпорацій воліють зберігати свій прибуток, а не витрачати кошти на аналіз дотримання прав людини.
Источник: zefirka.net
