Як з'явилися стрільці на Русі та які привілеї мали

Є на карті світу така країна, яка лежить на краю Європи. Далека, загадкова та моторошна для цивілізованого європейця. Подейкують, що саме з тих країв відважні купці привозять усе хутро, в якому ходить європейська знать, і, віск з якого роблять майже половину свічок для католицьких храмів. А ще подейкують про те, що живуть там якісь бородаті люди, яких тьма-тьмуща, і тільки корона польська волею Господа нашого береже від них увесь відомий світ від їхнього незліченного воїнства, що кишить кіннотою тисячною і стрільцями, яким зовсім рахунки немає.

Замість передмови

Гаразд, жарти убік. Пропагандистські штампи про Русь часів Лівонської війни, створені не без допомоги російських перебіжчиків, заслуговують на окремий розгляд. Сьогодні ж трохи поговоримо про те, що було предтечею регулярної російської піхоти вогневого бою – стрілецькому війську. З появи перших князівств слов'ян вся дружина князів складалася з кінноти. Піхота практично не використовувалася. Існувало «ополчення», посошна рать, яка збиралася з мужиків і озброювалася, як правило, чим завгодно. У більшості випадків вона обслуговувала обоз і вступала в бій, тільки в крайньому випадку.

Відсутність регулярної піхоти, як і арміях давнини, було зумовлено об'єктивними причинами. По-перше, умовною «бідністю» державних утворень (зона ризикового землеробства, відсутність металів) і неможливістю утримувати таке військо. По-друге, економічною формацією – ранній феодалізм в принципі не дуже сприяє використанню армій стародавнього формату. По-третє, мужик з рогатиною абсолютно безпорадний перед хазарином із цибулею та на коні. Тому майже все середньовіччя наголос робився саме на кавалерію, що складається з представників військової аристократії.

Проте прогрес не стояв на місці і до Європи прийшла вогнепальна зброя. Час закутих у лати дружинників йшов, на зміну йому йшла епоха вогневого бою та легкої кавалерії степового типу.

У капелюсі та з пищаллю

Створення стрілецького війська датується 1540 роками. До цього моменту на Русі вже були стрільці – пищальники, бійці, які вели вогонь (як не складно здогадатися) з пищалей. Вони дуже швидко змогли довести свою ефективність як допоміжний підрозділ. Особливо цінні пищальники були на облозі міст. Оскільки середньовічна війна – це у 6 з 10 випадків облога міста, цінність нового виду воїнів була незаперечна. Саме з пищальників і набрали перших стрільців. За паперами їх було 3000 тисяч людей, 6 полків, «наказів», по 500 чоловік у кожному. Звичайно, Бог любить великі батальйони, проте варто розуміти, що на практиці чисельність підрозділів завжди була нижчою, ніж у паперах. Втрати в бою та кривавий пронос у поході ніхто не скасовував.

Це цікаво: для того, щоб вистрілити з пищали, тоді доводилося зробити до 20 маніпуляцій зі зброєю! Все треба було зробити так, щоб зброя не вибухнула під час пострілу і не дала осічки. Також стрільцеві слід в останній момент відвертатися, щоб іскри не пошкодили очі. Досвідчений стрілець робив 2-3 постріли за хвилину. Ставка біля ранньої піхоти вогневого бою була не на влучність окремих воїнів, а на стрілянину залпом.

Усі стрільці були служивими людьми за приладом. Набиралися вони із особисто вільних посадських людей – городян. Селили стрільців у тих же містах, в окремих районах, «слободах». Спочатку озброювалися стрільці ґнотними рушницями, згодом вони були замінені на кремнієві. Всупереч стереотипу, перші стрільці не мали ніяких бердишів. Для ближнього бою використовувалися шаблі.

Першим яскравим виступом стрільців стали походи на Казань, яку без них навряд чи вдалося б узяти. Також стрільці чудово показали себе на взятті Астрахані. Дуже швидко стрільці стали перетворюватися на привілейовану групу. Російські царі плекали і берегли свою піхоту. Жалування 4-5 рублів на рік (на ці гроші можна було побудувати будинок), медичне обслуговування, пільги – ось на що міг розраховувати потрапив у нове військо. На війні стрільцям не заборонялося збирати трофеї та мародерствувати, коли на це давалася команда.

Цікавий факт: під час Плотського походу Іван Грозний заборонив військам мародерствувати, у тому числі фуражуватись за рахунок селян на ворожій території. Війська йшли з надзвичайно великим обозом. Зроблено це було для того, щоб «не дратувати місцеве населення» та максимально відстрочити той момент, коли б литовці дізналися про наближення армії.

Стрільці звільнялися від «тягла» сплати усіляких податків. Це був сильний привілей, адже у мирний час їм дозволялося навіть займатися ремеслами. Ось тільки діти стрільців автоматично зараховувалися до війська, та й у самого стрільця життя було одне, а воювати доводилося багато.

Скасовані стрільці були указом Петра I. Попри популярний стереотип, сталося це зовсім не через бунт 1698 року. Насправді це було зроблено через те, що напіврегулярне військо стрільців програвало в першу чергу за своєю організацією арміям нового формату. Незважаючи на це, стрільці встигли повоювати ще й за Петра у Північній війні. Після скасування стрільців, що залишилися, просто перевели в армію нового формату.

Джерело: https://novate.ru/blogs/280619/50840/

Источник: zefirka.net

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.