У 1925 році британський мандрівник Персі Фосетт вирушив у восьму свою експедицію до тропічних лісів Амазонки. Він мав лише одну мету: знайти руїни загубленого міста. Про наявність такого говорили чутки та легенди, що народилися за сотні років до цього. Фосетт безвісти зник, так нічого і не виявивши.
Персі Фоссет
Пізніше серед археологів стала превалювати думка, що місцеві джунглі надто ворожі для міського життя. Але нещодавно ці поселення все-таки були знайдені, причому відразу в кількох місцях.
У 16 столітті в Центральну та Південну Америку ринули європейські колонізатори. Місцеве населення не змогло чинити їм гідного опору, хоча цивілізація, зокрема міська, у цих місцях існувала. Теночтітлан, наприклад, був побудований у 1325 році, а Куско приблизно у 1200-му.
Поселення були зведені з каменю, поділялися на квартали та райони, мали відмінні на той час дороги. Познайомившись із ними, європейці почали розповідати один одному про ще більш чудове місто, правитель якого з ранку покриває себе золотим пилом, весь день сяє, як саме Сонце, і лягає спати, змивши дорогоцінну посипку. Все це зрештою призвело до народження легенди про Ельдорадо, загублене в джунглях Амазонки. Хто тільки не прагнув знайти це казкове місто. Тисячі людей померли від голоду та хвороб, намагаючись дістатися до його золота.
До 19 століття світова спільнота шукачів скарбів дійшла консенсусу щодо того, що Ельдорадо – це все-таки міф. Персі Фосетт шукав в Амазонці вже не золоте місто, а щось більш реальне – стародавнє поселення, збудоване аборигенами Південної Америки. Він зосередив свої зусилля на двох областях – на заході Амазонки, у Болівії, та на південь від річки, у Бразилії.
Мандрівник зустрічався з індіанцями, але ті жили у найпримітивніших селах. Кам'яних руїн ніде не було видно. Населення басейну Амазонки було вкрай нечисленним: за сучасними оцінками, тоді насправді гігантській території проживало лише кілька сотень тисяч людей.
Фосетт виявився надзвичайно наполегливим. Як уже сказано, він безслідно зник у нетрях Амазонки, намагаючись досягти поставленої собі мети. Зла іронія полягає в тому, що вчений, мабуть, шукав міста в потрібному місці, тільки зовсім не за тими прикметами, на які слід звертати увагу.
У шістдесятих роках минулого століття колеги Фосетта виявили в районі Амазонки ділянки з надзвичайно родючим ґрунтом, який отримав прізвисько «терра прета» («чорна земля»). Особливо вони зустрічалися вздовж приток річки. Аналіз цього матеріалу показав, що в ньому містяться відходи людської життєдіяльності та зола. Остання, мабуть, була наслідком навмисних підпалів лісу, покликаних внести добрива грунт. Це було підтвердженням того, що в Амазонії велося сільське господарство.
Один із маршрутів Персі Фоссета
Ще один доказ, який не вдалося знайти Фосетту, теж був із розряду практично непомітних. У дев'яностих біля річки Шингу (Бразилія) археологи зробили чудове відкриття. Спільно з місцевими жителями вони вивчили дуже довгі канави, що знаходилися в даному районі, нанесли їх на карту і зрозуміли, що вони колись були всередині великого поселення. Якісь із них, мабуть, були залишками стін, що оточували міську площу. Інші були дорогами та вели до сусідніх населених пунктів.
Загалом у районі площею близько 20 000 квадратних кілометрів виявилася мережа з кількох десятків містечок, у яких у період з 1250 по 1650 рік нашої ери проживало не менше 50 000 осіб. Помітно, що їхні мешканці використовували ліс так, щоби не виснажувати його. У них були сади та городи, вони утримували свійських тварин та вирощували лікарські рослини.
В останні десятиліття експерти виявили свідчення існування поселень по всій Амазонці. Так, наприклад, у бразильському штаті Акрі знаходиться мережа траншей, що датується 200-1200 роками н. Тут могло розташовуватися місто з населенням 60000 чоловік – навіть у Європі він на той час був одним із найбільших.
У Болівії за допомогою супутників нещодавно було виявлено сліди U-подібних будівель на вершині пірамід, що мають висоту до 22 метрів. Сьогодні у науковій спільноті формується консенсус щодо того, що у подібних містах у басейні Амазонки проживали загалом кілька мільйонів людей.
Фосетт не знайшов нащадків цих людей, оскільки від 80 до 95% представників місцевих племен загинули у 16-17 століттях від хвороб, завезених до Америки європейськими колонізаторами. Кам'яні ж руїни не з'явилися тільки тому, що, на відміну від мешканців Куско та Теночтітлана, жителі басейну Амазонки будували свої будинки з дерева та землі.
За час, що минув після обвалення місцевої цивілізації, там все заросло джунглями та було перероблено ними. Як бачимо, люди та тропічні ліси колись успішно співіснували на нашій планеті. Що, напевно, є гарним прикладом для тих, хто нині живе.
Источник: zefirka.net
