Більше 40 років тому виробник гоночних машин із Японії побудував власний спорткар у дусі Lamborghini. Але щось пішло не так.
Хоча клиноподібний профіль і гострі грані стиків плоских кузовних панелей не були чимось відвертим і сенсаційним для того часу, проте прототип спортивного купе Dome Zero, що дебютував у такому форм-факторі, викликав ажіотаж на Женевському автосалоні 1978 року. Причому це було дітище не якогось відомого автогіганта, а плід дворічної роботи команди фахівців японського виробника гоночних машин Dome Racing Ltd, який зараз фактично керує спортивними проектами Honda та Toyota. У цій фірмі давно мріяли запуском свого серійного спорткара і в середині сімдесятих створили його.
Однак, Zero не судилося стати масовим та популярним. Головним чином через труднощі із сертифікацією для доріг загального користування. Спочатку проблеми з цим виникли у Японії на домашньому ринку Dome Zero. Тоді компанія вирішила налагодити випуск спорткарів на експорт, щоб продавати їх у Штатах. Незважаючи на захоплену реакцію відвідувачів автосалонів у Лос-Анджелесі та Чикаго в 1979 році на модифіковану для ринку США (зі збільшеними бамперами, вузькими колесами та посиленим кузовом) другу версію концепту, названу P2, на неї чекали ті ж труднощі. Інша спроба привернути увагу – через автоспорт – також провалилася. Прийнявши участь у «24 годинах Ле-Мана» в 1979 році Dome Zero RL не дістався фінішу, а через рік зробив це, але останнім.
Адже автомобіль був досить цікавим, хоча і поступався за характеристиками Ferrari або Lamborghini. Працюючи в парі з п'ятиступінчастою механікою рядна “шістка” Nissan об'ємом 2,8 л і потужністю 145 сил розташовувалася в межах бази ближче до задньої осі. Щоправда, колеса у 4-метрового спорткара на тлі суперників були маленькими: 13-дюймові спереду (185 мм завширшки) і 14 дюймові ззаду (225 мм завширшки). Зате маса дводверки зі склопластиковим кузовом виявилася зовсім невеликою – 920 кг. Це дозволяло Dome Zero набирати сотню за 7 секунд, а також розганятися до максимальних 220 км/год. Ефективно сповільнюватися японському спорткару допомагали дискові гальма всіх коліс (передні вентильовані).
Інтер'єр купе вийшов не менш футуристичним, ніж екстер'єр, і цифровим інтерфейсом скидався на салон машини часу з трилогії «Назад у майбутнє». А як вам розташування важеля коробки в Dome Zero? Він був не між кріслами, а на порозі правих дверей. Незвичайний і блок керування кліматом: він також був праворуч від керма і тому був доступний тільки водієві. Загалом, Dome побудував дуже оригінальний спорткар, який хоч і міг скласти конкуренцію як мінімум японським швидкісним моделям, але, на жаль, не отримав такої можливості.
Источник: zefirka.net
