Усі живі істоти на планеті, починаючи від комах і закінчуючи людиною, у стресових їм ситуаціях відчувають напади страху. Також відомий факт, що всі живі істоти в момент настання загрози, тимчасово втрачають здатність рухатися і практично завмирають від переляку.
Так, наприклад, муха при виникненні загрози втрачає можливість швидко рухатися і буквально завмирає. Або олень, що побачив світло фар автомобіля, впадає в ступор і завмирає посеред дороги. Навіть людина, у ситуації загрози життю, відчуває страх і впадає в стан заціпеніння, що часто заважає йому ефективно діяти та оперативно залишати зону лиха.
Але чому так відбувається? Адже логічніше було б, відчувши загрозу, бігти щосили. Дослідження вчених із Америки дозволяє пролити світло на це питання.
Викид серотоніну
Дослідження було проведено вченими з Колумбійського університету в Америці за участю Федеральної політехнічної школи Лозанни, що знаходиться у Швейцарії. Як піддослідні вчені використовували плодові мухи, і вивчали особливості їх локомоторних форм поведінки в різних ситуаціях.
У процесі експерименту вченим вдалося встановити, що в той момент, коли муха відчуває страх, у її організмі відбувається викид серотоніну. Зовні цей процес схожий на несподівані вібрації всього організму, після чого виникає миттєвий ступор. Людина, на думку вчених, процес виникнення такої ж реакції на переляк є ідентичним.
Як зазначають вчені, за допомогою цього експерименту можна показати, яким саме чином викид серотоніну в організмі веде до початкового ступору при переляку. А оскільки в організмі людини серотонін те ж таки виділяється, результати цього дослідження дозволяють пролити світло і на механізм переляку у людей.
Роль гормону
Гормон серотонін в організмі насамперед є своєрідним регулятором настрою. Саме завдяки серотоніну людина може відчувати гарний настрій, відчувати радість. Однак, результати раніше проведених досліджень комах та тварин показали, що цей гормон так само впливає і на швидкість пересування. Це обумовлено наявністю кількох типів рецепторів серотоніну в організмі, які впливають на різні його функції.
Для дослідження вчені використали спеціальну програму FlyWalker, яка виконувала аналіз кроків мухи на спеціальному склі. Так само, в ході експерименту, вчені змінювали кількість дофаміну та серотоніну в черевному нервовому каналі мухи, що є аналогом спинного мозку у хребетних тварин.
Результати дослідження показали, що у разі активізації нейронних ланцюгів мухи та різкого виділення серотоніну комаха уповільнює свій рух. А якщо нейронні ланцюги не задіяні і серотонін не виділяється – рух прискорюється.
Стресові сценарії
Додатково проведені дослідження показали, що на швидкість руху мух так само впливають і умови, що їх оточують. Для цього було обрано два стресові сценарії. В одному з них вимикали світло, створюючи повну темряву, а в іншому створювали маленький землетрус, поміщаючи пластину з мухою на поверхню двигуна.
Незважаючи на те, що спочатку зупинка руху мухи в обох випадках була ідентичною, надалі швидкість її рухів мала значні відмінності. Так, у випадку з вимкненням світла швидкість руху і хода мухи були звичайними. А у випадку із землетрусом, рух мухи значно прискорювався.
***
На основі цих досліджень вчені дійшли висновку, що завмирання при переляку має величезне значення. Завмирання дає можливість нервовій системі комахи отримати більше інформації про загрозу, що виникла, і вирішити, що робити і як реагувати.
Також, на думку дослідників, серотонін у разі переляку, надає гальмує дію однаково як і комах, і людей. І незважаючи на те, що дослідження є дуже специфічним для мух, механізми виникнення реакцій на переляк і поширення в організмі серотоніну, дозволяють отримати інформацію про різні процеси, що відбуваються в організмі у людей і тварин, при раптовій зміні умов, що їх оточують.
Источник: zefirka.net
