Серед безлічі різдвяних традицій є одна, не популярна в Росії, зате добре відома за океаном. Маленькі американці, прокинувшись різдвяного ранку, біжать до ялинки, але не для того, щоб одразу розпакувати подарунки, ні – спочатку в зелених гілках цього святкового дерева треба знайти… огірок.
Старовинна німецька традиція – чи ні?
У США цей звичай вважається таким, що прийшов з Німеччини, але німці, якщо і знають про різдвяний огірок, то скоріше з розповідей про американські святкові традиції. Мова, звичайно, вже не йде про справжній овоч: на ялинці ховають прикрасу у вигляді огірка. А продавці таких ялинкових іграшок часто постачають їх упаковками з розповіддю про старовинний німецький звичай. Нібито колись давно у Німеччині було прийнято розвішувати на різдвяному дереві яблука – як символ достатку. Але одного з неврожайних років яблук не знайшлося, і тоді кмітливі німці прикрасили ялинку солоними огірками.
Варто зазначити, що звичай вбирати ялинку взагалі прийшов саме з Німеччини. Правда й у тому, що яблука, а потім й інші їстівні прикраси, були неодмінною складовою різдвяного ялинкового вбрання. Можливо, саме огірки йшли в хід, якщо дерево вбирали у небагатій родині. Щодо перших скляних іграшок на ялинку теж ходить легенда – ними нібито замінили якось справжні яблука – теж у неврожайний рік.
Але що стосується огірка і старовинного звичаю – що більше намагаєшся дізнатися про них, то заплутанішою виглядає вся ця історія. По-перше, ні про яку прикрасу ялинки огірком, ні свіжим, ні солоним, у німецькому фольклорі не згадується. Брати Грімм обходять мовчанням таку традицію, а вони б навряд чи пропустили можливість включити її в одну із записаних у народі казок.
Старожили в Німеччині теж не пам'ятають цієї традиції, та й новим поколінням німців вона відома лише як святкова «мода», яка прийшла через океан. Книжки, написані в XIX столітті і раніше, якщо й містять щось про іграшки на ялинку, то без згадки про огірки та їх пошуки. На гілках розвішували, крім яблук, горіхи та хлібці, ягоди та фрукти, випічку, спочатку все це було справжнім, їстівним, потім поступово замінювалося штучними прикрасами – з пап'є-маше, скла. З'являлися «гриби», «птахи», робили прикраси із порожньої яєчної шкаралупи.
Перші «огірки» на ялинці з'явилися в Німеччині у двадцятих роках минулого століття – можливо саме завдяки тому, що їх активно виробляли для американських покупців.
Декілька легенд про історію різдвяного огірка
За однією з версій, початок звичаю ховати на ялинці огірок поклав до певної міри сам Санта Клаус. Нібито саме святий Миколай колись визволив з бочки із солоними огірками двох хлопчаків, замкнених усередині лиходієм-трактирщиком. Звучить неправдоподібно? А ось ще легенда: за нею солдат родом з Баварії на ім'я Ганс Лауер опинився в полоні під час Громадянської війни в США, і ось, помираючи з голоду, попросив тюремника про якусь їжу. Той зглянувся і дав заарештованому огірок. Потім, після звільнення та повернення до звичайного життя, Лауер щороку віддавав такий обов'язок честі цьому овочу – розміщуючи його на різдвяному дереві.
Але ці історії, найімовірніше, не мають відношення ні до дійсності, ні до німецького чи навіть американського фольклору. Все ж найімовірніше, огіркова різдвяна традиція виникла як вдалий маркетинговий хід, спрямований на те, щоб продавати якнайбільше ялинкових іграшок. Наприкінці позаминулого століття експорт різдвяних прикрас із Європи почав набирати обертів, а серед виробників було німецьке місто Лауша, яке в майстернях колись уперше з'явилися скляні ялинкові іграшки.
Склодуви міста Лауша у Німеччині прославилися на весь світ
США і зараз вважаються основним покупцем прикрас для різдвяних ялинок, і зрозуміло, що будь-який продаж іде успішніше, якщо за товаром тягнеться шлейф старовинної та ще й європейської легенди. Огірків на різдвяних базарах можна знайти багато, на будь-який смак, і зовсім зелені, і декоровані під солоні.
У СРСР, незважаючи на те, що така традиція була невідома, «овочеві» іграшки водилися – не тільки огірки, а й помідори, перці, цибуля. Щоправда, у разі Радянського Союзу, можливо, ідея, що надихала виробників, була трохи іншою. На новорічній ялинці, у розпал зими, під час морозів та снігопаду знайти огірок – та й будь-який інший овоч чи фрукт – таке одразу нагадувало про літо, а про літо згадати у північних широтах завжди приємно. Радянські «ялинкові» огірки і тепер прикрашають будинки колекціонерів ретро-віщ або просто тих, хто дбайливо зберігав сімейні новорічні коробки і тепер має можливість поринути у минуле.
Різдвяний огірок зараз
Що ж до того самого, різдвяного, огірка, то ось як виглядає сама традиція: батьки та взагалі представники старшого, «дорослого», покоління, ховають на ялинці один огірок – ялинкову іграшку або навіть справжній. І діти, прокинувшись різдвяним ранком, приймаються за пошуки – ще до того, як почнуть відкривати подарунки. Огірок, що знайшов, або отримує право першим відкрити свої подарунки, або стає власником додаткового презенту, або ж просто оголошується щасливчиком, якому весь рік супроводжуватиме удача.
Як у Діда Мороза з'явилася нещодавно власна офіційна резиденція – Великий Устюг, так і різдвяний огірок у результаті обзавівся «батьківщиною». Столицею різдвяного огірка, хоч би що це означало, оголосило себе містечко Берріен-Спрінгс у штаті Мічиган – до речі, це край, де врожай огірків збирають дуже значний. Чому б і ні, якщо це дає можливість привернути увагу туристів до міста, а самим мешканцям, яких трохи менше двох тисяч, відчути себе частиною свята та різдвяної традиції, яка хоч і не претендує насправді на звання старовинної, а все ж налічує вже більше ста років.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/251219/45009/
Источник: zefirka.net
